Сьогодні в їхню па'мять стоять пониклі квіти І моляться всі люди, немов сімя одна. Вони були для когось чоловіки і діти, Але пішли назавжди... Бо вийшли на Майдан.
Ішли, щоби боротись за вільну Батьківщину, Боротись за майбутнє, за рівність для братів. Вони за правду стали й стояли до загину... І полягли за неї від куль "своїх" катів.
Сумують невимовно Майдану поселенці, Душа, немов в лещатах, стискається й болить - То ж українські кулі прошили їхнє серце. Та ж як вони посміли та й рідну кров пролить?
В жалобі всі. Нікому не сором сльози лити, І догорають свічі як подих з небуття. А що ж казати будем ми завтра нашим дітям? Якою буде правда нашого життя?
Вони в проломі стали за рідну Україну, Вони - навік герої, що полягли за нас. А як назвати тих, хто їм стріляв у спину? І як назвати тих, хто віддавав наказ?
О Боже милосердний, помилуй і прости нам, За те, що допустили, щоб став на брата брат. Героям - вічна слава! Їх смерть - в віки послання: "Не дозволяй, народе, щоб правив в тебе КАТ!"
"Вони в проломі стали за рідну Україну, Вони - навік герої, що полягли за нас." Шана і пам'ять героям!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
