"Доба незалежности не зачепила Донбасу..."

                                         ♥  ♥  ♥

                         Доба незалежности не зачепила Донбасу,

                         Де ще ностальгія за  словом „СРСР”.

                         Вітрини і вивіски не поступилися часу,

                         На  мову державну плюють губернатор і мер.

                                      Воно ж хворобливе, підкреслення того обличчя.

                                      Бо не самобутність – відрубність керує чуттям.

                                      Рятуй нерятованих, о 21-е сторіччя!

                                      Це крик у пустелі,  що  має – й не має! – життя.

                          Римляни праві: чия влада, того буде й мова.

                          А  тут, в Україні, бог – мова мордви і москви.

                          Вчуваєш в усьому шкідництво, і помсту, і змову.

                          Злоба тут престижна, солодша медів і халви.

                                      І стало... шкода,  бо Донбас – не  окрема держава,

                                      А просто колонія в тої ж хапуги Москви.

                                      Хто  їй поклоняється, той – як рабиня-забава.

                                      Хоч пряником манить, а гірше вона татарви.

                           А  поки усіх до прозріння згуротовує слово,

                           Донецьк і Луганськ вже никають, і в чорну добу

                           Приклеять їм назви – і, бачиться, не випадково! –

                           Наприклад, Ахметовград чи Януковичбург...

(@ Любов СЕРДУНИЧ, зб-ка "ОдКРОВеннЯ", 2007).