Воля або смерть...
Не було й у снах.
Небо прагне жертв.
Людоньки, війна!!!
Наші всі страхи
Стали враз до віч.
Каїне лихий,
Неньку не каліч!
Ну повіч, за що
Ти підносиш меч
Над моїм чолом,
Серце навпіл рвеш?
Мов злодюга вліз
Ти у дім чужий,
Чи ж не бачиш сліз
Матерів, дружин?
Чи не чуєш ти
Їхніх голосінь?...
Знов ростуть хрести.
Достига полин.
Витікають сни
У провалля дум.
У очах ясних
Заклякає сум.
Вигорає день
У війни вогні.
Мати сина жде.
Не діждеться. Ні...
Гнів судомить вдих.
Дух гартує кров.
Боже, відведи
Від біди на крок!
Хоч на крок один
Від того юнця -
Надто молодий,
Пити б ще з лиця...
Господи, спини
Цих скажених псів -
Щоб жили сини!
Щоб жили усі !!!
Знов на ранок жертви...
Досі йде війна.
Воля або смерть.
Третього нема!!!
Сумний вірш, але то правда нашого сьогодення. Молю Бога, щоб скоріше закінчилася та страшна біда і матері, і жінки змогли порадіти поверненню своїх героїв. Рада бачити Вас на сайті!
Вперед крокує смерть , але життя сильніше , попереду війна , але чи лише для нас ... Не думають оті , що кажуть що правильніше війна , ніж спокій , і переоцінюють свої сили , йдучи крізь біль українських матерів , чужі розбійники і бандити грабують свої серця , такі слова заставляють прокинутися всіх байдужих , і тих що ще досі сплять !!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")