Що не день - наче вдих чадом спалених шин,
Постріл в спину від Каїна-брата.
Хто зі сплячки цих демонів зла воскресив,
Щоб наш дух волелюбний розп'яти?
Що не день - морок віч хижих орд москальні,
Знавіснілих від "Слава Вкраїні!",
Що виплескують гнів, мов цариця на Січ,
Так, мов ми без вини щось їм винні.
Що не день - страх падінь у провалля біди,
Де нема й на життя уже права,
На цім дні ріки сліз збожеволілих вдів,
Чиї рани відча'ю кривавлять.
Що не день - вир зневір, круговерті нещасть,
У які ми засмоктані Звіром,
Де могили героїв так гучно мовчать,
Аж у скронях випалюють діри...
Вигоряє душа, мов стерня від пожеж,
Що не день - розроста попелище.
До яких ти дозволиш дійти, Боже, меж
Цій орді, що Вкраїну нам нищить ???
Де могили героїв так гучно мовчать, Аж у скронях випалюють діри... Жагуче , болюче , прямо в серце , як завжди прояв влучного слова , яке живе і дихає надією на життя .
Болючий вірш. Україна у скруті, але волелюбний народ уже накреслив свій звитяжний шлях з якого не зіб'є його ніякий "сусід - рятівник", бо у цього народу велика і багата історія, і є з кого брати приклад.
Надзвичайно зворушливий вірш, Наталочко! І завжди питання -за що? Чому прийшли на нашу землю? Хто їх просив? Нехай Господь прийме і царство небесне, тих невинних юнаків, убитих за любов до Батьківщини.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")