Коли терпінню вже прийшов кінець, Коли слова людські не мають сили, Любов до волі рветься із сердець, І що б тепер про нас не говорили,
Ми зброю тулим гордо до грудей: У бій, за нашу долю і Державу, У бій, вперед – за втілення ідей. У бій, за нашу волю, честь і славу!
Під “Гради” йдуть відважні юнаки, Щоб дітям краще, аніж нам, жилося. І гинуть від ворожої руки, І падають, мов скошене колосся,
На ті лани, де міг би зріти хліб, У тих лугах, де роси миють трави. А ті, живі, не сплять по кілька діб І моляться посохлими губами,
“За Батьківщину!”- шепчуть і у снах, “За Україну!” - десь хрипить у грудях, “Вперед!” - на закривавлених вустах, А на світанку знову “Град “ розбудить.
Коли всі сльози вилито рясні, Коли здається – й Віра догорає, Сам Бог нас береже у цій війні, А з Богом нас ніхто не подолає!
Вірю в таке, бо іншого виходу, можна сказати, немає.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
Щиро дякую!
