Вільні, незалежні - раділи ми, Колись, давно, хоть і було це торік В суміші дат та чисел Останній місяць в нещасний рік Пролунали грізно кнут і тихий крик свободи
Ярмо із давніх літ, Як тінь із пекла Вогнем горить але не видно Київ! Ти в крові Москва й донбаські тварі Тебе в тюрму саджають
Ні, не буде цього, Ми вільні серцем Ми вільні розумом Ми памятаємо і не забудемо Пролиту кров на вулицях майдана
Із уст безсовісних катів Руками безжального птаха Пустили вже немало Нашої народної крові ...Вставай Україно В бій ідемо!
зі сльозами на очах З тривогую у серці З землею в кулаках З думкою про померлих
Майдан ніколи не повинен закінчуватися , бо інакше неминучі повернення новітнів яників.......
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
1
ще раз дякую