Народе милий, хто тебе споїв Дурманом чорним, а чи ковилою? Чи довго будуть жити під Москвою, Чи не шкодуєш ти своїх синів? Поглянь навколо - зорані поля Джерела чисті, дозріва калина, А ти чужого Бога зазивав… То як тобі, мій змучений народе, Московські пряніки і тульський самовар І чим ти погасиш кострище пожежі, Який ти сам, роздмухувать почав… У нас є вибір хоч далекий він - Спочатку лиш очистимось від свого… Щоб не прийняти Господа чужого З ненавистю і злобою до нас…
Дуже гарний вірш! Видно, що він писався серцем, що переживає за свій народ. Є незначні огріхи які легко виправити. "Чи довго будуть жити під Москвою, - чи довго будем жити під Москвою, бо далі " Чи не пошкодуєш..." то вже в одному відмінку. "І чим ти погасиш кострище пожежі, - тут зайвим є "ти" "У нас є вибір хоч далекий він - У нас є вибір, є ще навіть час... (рима для "нас") "Щоб не прийняти Господа чужого - Божка не треба нам чужого. З тих міркувань, що Господь Бог - для всіх один, а божків - мільйони. Прошу не ображатися, бо всі ці зауваження роблю з добрими намірами.
Якби я писала як ви, це були б ваші вірші... А так я є я - фітотерепевт, діагност рукою органів людини. Дуже дякую вам за ваші відгуки. Знала б краще мала б за щирого товариша.
шукати треба лише свого - бо згодом подадуть чужого ... вірш від серця , нашвидкоруч , погоджуюся що треба виправити !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
