З глибини століть доносились роками Ті спогади, про славетних мужів, Що не склоняли, не тряслись пред ворогами; Все гнали гада від своїх дворів.
Боролись із чужими все шаблею та кров’ю; Та в час, коли без зброї залишились вони, Як ціп сплітали руки й єдиною стіною Стояли, непохитні, від літа до зими.
Їх катам віддавали, тягли щоразу вени, Залазили під ребра – та душу не знайшли. До пекла відправляли продажні ігумени; Та наші козаченьки до Раю увійшли.
І скільки вас зосталось із тисячі свободних, Залишилась хоч жменя своєй землі синів? Бо ж наплодило царство пророків інородних, А ті будують «правду» з відрубаних голів.
Ще б пару характерних, ще б пару вільних духом І все б червоним півнем засяяли царі. Дістали рідні шаблі і блискавичним рухом Очистили бур’ян із втомленой землі.
Зійшов Богун на попіл, Сірко десь в полі скаче, А москалі розбиті Виговського клянуть. В вишневому садочку соловей заплаче І на Вкраїні милій героїв пом’януть.
А як забули, браття, ви заповіти вірні; А як забули, браття, синів своєй землі – Тікайте до чужбини, в общини іновірні І там моліться богу, що осіда в Кремлі.
Хто ж зрадив свою віру, хто зрадив своїх предків, Той у Долині Чорній кінець свій віднайде. Ще мало по Вкраїні свободи осередків, Але Бог своїм взором і їх не обійде.
Я вірю, що ми встанем; я вірю – схаменемось. І батько Хмель збереться країной погулять. Коли із майбуття в сьогодні обернемось – Із гордістю за себе се будем споминать.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
