Крізь світло-сірі вікна небо на землю шле потоки світла. Яка ж ти, земле, люба нене, у променях очам привітна! Вбрання твоє – степів роздолля, прямі стрічки дерев круг поля, смарагди трав, розмай пшениці, стрункі тополі, зруб криниці, берізок зграйки, сніг на схилі, вздовж колій у журбі могили, ошатні хатки в щирій тузі дерев безлистих, мла на прузі, гусей крикливих гурт у лузі… І скрізь, усюди дикість!, друзі: на кожнім кроці у похміллі бляшанок більма спорожнілі. Непотріб навіть в верховіттях, повсюдно купи… “Як крутитись? – колеса стогнуть. – Це – страхіття!!! Покрило Україну сміття!!!”
Щось не вийшло, якщо вірш став прозою, притому римованою, але то - електроніка, а тема, яку Ви зачепили у творі дуже глибока, маю на увазі сміття - не як органіку, а людські душі, нашого сьогодення вщент засмічені не вимоленими гріхами.
Дуже дякую за щирий відгук, радий знову бути у Вашому товаристві!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
