А небо рясно плакало дощем
А небо рясно плакало дощем,
Когось воно покликало до себе,
І блискавиця, наче б то ножем
Ділила навпіл те плаксиве небо.
Тут,ніби, мир, а там іде війна,
І знову гинуть люди.Знову гинуть....
Скажіть мені, чия у тім вина,
Що розділили навпіл Україну?
Кому на руку знову геноцид?
Хто знову захотів напитись крові?
По Україні сотні панахид
Оплакують солдат вечірні зорі.
Чи довго ще триватиме біда?
Чи довго ще не стихне звук гармати?
Коли те чорне небо відрида,
І кожен син повернеться до хати?..
18/12/2014
Н. Хаммоуда
Додав: natalka7474 (18.12.2014)
| Автор: © Н.Хаммоуда
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1571 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині