Дід Іван

Час від часу в подвір’ї під грушею

Дід Іван витворяє дива:

Вип’є чарку - і вітром закушує,

Потім повну іще налива.

П’є горілку, щоб рани не мучили,

Щоб не корчить в судомах лице.

В сорок третім під нашими кручами 

Нашпигований був він свинцем.

В сорок третім далекому, пам’ятнім,

Він не думав про бронзу,  граніт.

Як найкращий для нас нині пам’ятник -

Дід живий серед двору стоїть.

Вип’є чарку - ви з нього не смійтеся,

Не судіть, якщо третю наллє.

І минуле забуть не надійтеся,

Поки дід у подвір’ї снує...