Друзі, я пишу цього тяжкого вірша, А серце моє від болю щемить! Плаче, кричить та стогне душа, Здається, що в полум’ї правда горить! Вже двадцять три роки, як Україна, Сонце отримала – вітер, свободу! Але хто ж так зробив, що знов на коліна, Хто влаштував, що все проти народу? Все проти народу – куди не кинься, Влада місцева, обласна та державна! За захистом йдеш, але, друже, прокинься, Надія твоя на жаль безпідставна! В кабінеті, що правда, вас стрінуть уважно, Послухають, поспівчувають, у зошит запишуть! Але в більшості випадків, як завжди переважно, Стандартну, нікчемну відписку напишуть! Не можемо, не знаємо і не чекайте, Ми в цьому не винні – такий закон! А якщо вас б’ють то краще тікайте, Такий ось у влади робочий шаблон! Вас вдарили або щось у вас вкрали, Заяву ви пишете в міліцію рідну! У вас запитають, а ви не збрехали? Та тяжбу затіють важку та безплідну! Самі ви не вкрали та нікого не вбили, А трапились випадково під гарячу руку! Страхаються рідні, що з вами зробили, За що вас тягнули спиною по бруку? Вам що – забажалося правди шукати, В народі розкрити оцю скверноту! Ой довго ще треба вам буде страждати, Підкинуть вам в ліжко вони наркоту! Підкинуть, знайдуть і посадять за грати, А можуть на перехресті збити Камазом! Можуть без суду присудити до страти, Відрізати голову таємним указом! Ви їдете по дорозі та трохи забулись, Аж раптом з кущів вибігає ДАІшник! Неначе людина, але ви стрепенулись, Адже вам відомо, що ви його грішник! То як же ви, друже, таке допустили? Тут сорок по трасі, а у вас сорок три! Куди ж ви женете, ви мене засмутили, Мабуть в гаманці у вас є доляри? Та хіба дрібницю таку не можна простити? Трохи замріявся бо онук народився! Ні, шановний – за мрії треба платити, Та і я ж в новій хаті ще не обжився! Порушення тягне на всі триста сорок, Але я вам пробачу – візьму всього сто! Здається сьогодні в нас тільки вівторок? А місце хороше – не проскочить ніхто! Інспектор-хабарник - проти народу, Вас розпирають важкі почуття! До суду ви пишете про автопригоду, В надії отримати там співчуття! Позов до кого – д о сержанта ДАІ? За місяць приходьте та мито сплатіть! Ти бач чого хоче – це ж люди свої, Та байдуже – спустимо на самохіть! Що місяць пройшов і ви знову в суді, Хочете щоб Петренка таки посадили? Ну що то за люди такі вже тверді? ДАІшника хочуть щоб засудили! Зараз, чекайте – дзвоню прокурору, Алло, за місяць скільки збирають в кущах? Що – двісті тисяч буває на гору? Що триста буває при осінніх дощах? Ви чули, позивач – за місяць всі триста, А втратити це – ну який нам резон? Ми звільнимо звідти того юриста, Але з вас також триста за осінній сезон! Вам відомий вираз – інспекція податкова? Ні, це не та установа, що податки збирає! Це скажу вам звірюка, змія триголова, Що без жалю народ наш ущент обдирає! Ви помилились і кому не там поставили, Ви захворіли і сьогодні звіт не здали! Пощади нема – під шибеницю вас поставили, Держимордам на поталу вас віддали! Помилок нема і ви на роботі здоровий? Все одно вас таки до гола роздягнуть! Вас зґвалтує виконавець судовий, Як дешеву повію вас смачно відтягнуть! Так багато не коштує помилка ваша? Тридцять тисяч ні в які ворота не лізе? В цю кишеню кладіть і сума буде інакша, Двадцять кладете то кладіть до цієї валізи! Вам треба для торгівлі мати ліцензію, Що право хочете мати це безстроково? Дамо, тільки приходьте на аудієнцію, Раз на три місяці – це у нас принципово! Навіщо раз в три місяці у вас відмічатись? Ну, що ви за люди – ви наче дракони! Ви нам непотрібні щоб часто стрічатись, Та зробити нічого не можемо – такі закони! А ви знаєте, що існує фонд інвалідний? Той, що допомагає інвалідам в житті? Ні – це вовкулака, це монстр огидний, Це той, що купони стриже золоті! Вас скільки працює у фірмі – більше восьми? Треба щоб інвалід був серед них один! Де його взяти? Не знаємо – ляжте кістьми, Знайдіть кривого, сліпого, чи з пороком судин! Та, що ж це таке – в нас же атомна станція, Який інвалід, це ж може бути армагедон! Що нема інваліда, то давай компенсацію, Давай тридцять тисяч, такий в нас закон! Міністерство надзвичайних ситуацій, Санітарно епідеміологічна станція! Це також учасники злих калькуляцій, Це з перепонами для народу дистанція! Якщо у вас негорюча конструкція, Та хробаки не кишать в посуді! Є все рівно в чинуш інструкція, Все що треба знайдуть в споруді! І як би замисел у цьому був чистий, Як би був проти зла кордон! Ні, то шлях для людей тернистий, То такий вовчий чи собачий закон! А за цими державними охоронцями, В черзі РЕМ*, міськгаз та водоканал! Ці лізуть до хати своїми віконцями, Це безжалісний, узаконений кримінал! Ці продадуть вам світло, воду та газ, Тоді та за ціну – як їм заманеться! На коліна ці ставлять народ воднораз, Гнуть народ, якщо навіть хребет не гнеться! Вам треба увімкнутись в електромережу, Вам треба, щоб газ був у ваших печах? Ой дайте, шановні, я трохи полежу, Бо ціни такі, що темніє в очах! Ви вже все увімкнули та піднялись з колін, Але не тіштесь – вимагачі не за горами! Готуйтесь долати новий трамплін, Бо знову нагнуть вас договорами! Всунуть договір начебто вас обслуговують, Начебто щомісяця обладнання ремонтують! Ви не підписуєте, а папір вам підсовують, І будьте впевнені – вас все рівно зґвалтують! Сто відсотків будете ви платити, За ту роботу яку вам не зробили! І нікому вас від них захистити, Бо ніколи в нас зло ще не судили! А якщо ви підніметесь проти зла, Вас відімкнуть від всіх мереж! Дуже тяжка у нас людська кабала, Беззаконня не знає меж! Ви йдете до банку взяти кредит, Вам треба хату нову збудувати! То знайте не банк то, а злий бандит, Такий, що й стару хату може забрати! Такий, що безжалісно вас роздягне, З під даху викине на лютий мороз! І саван за ваші гроші на вас одягне, Наш банк у цих справах – то є віртуоз! Цей може гроші і так відібрати, Ви тільки купляйтесь, на рахунок кладіть! Але ви не зможете гроші назад забрати, Не вірите, а ви через день за ними прийдіть! В тому місці де ви свої гроші здавали, Навіть сліду від банку не залишилось! І вашу надію на зиск тут давно поховали, Не плачте, та що ви – вам погано зробилось? Все проти людей – аптеки, лікарні, школи, Обмінники, банки, пенсії та дороги! Все проти людей неначе татаро-монголи, Все проти нас – митниці, СІЗО та остроги! Цих проти назвав я тільки соту частину, Ні, мабуть, міліонну я долю назвав! Я плачу, так шкода мені Батьківщину, Неначе я матір свою поховав! Ці проти не хочуть ні сіяти, ні орати, Ці проти народу неначе клопи! То скільки ще крові вони будуть смоктати? І скільки ще в роті в нас будуть кляпи? Чому українці, у нас так повелось? Доки будемо лихо та злидні терпіти? Скільки горя, неправди вже нам привелось, Скільки будемо наче ті вівці від страху тремтіти? Підіймаймося, браття, вставаймо з колін, Змітаймо зі шляху все те, що проти народу, Та благаймо у Бога людських перемін, Вимагаймо свободу, щоб дав в нагороду!
Ситуація залежить від того, наскільки ми дозволимо над собою знущатись. Як кажуть, що хотіли, те й маємо. При чому, ніхто по-особливому не бажає боротися із цією системою. Тому змінити свою країну здатні ми самі. У Ваших рядках відчувається зневіра і біль. Але вірю, що разом подолаємо все.
Гарні правдиві слова , написано цікаво , "думно" , сподіватися треба на себе - гуртуватися ради наших дітей щоб змінити цей світ на краще - одні кажуть що неможливо , бо щось в українців похитнулася віра ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
