Забуялося, завеснілося,
Заплелося в тугу косу.
Не зогледілась, де і ділися
Дикий норов і щирий сум.
Любку, любчику, лель-голубчику,
Славен час і хвалебний Бог!
Наворожиться хай і влучиться
Ті квітки нам зривати вдвох!
І заручимося на призьбі ми,
А в світлиці – розвий косу...
Буду заспівом, стань же приспівом
І розвій учорашній сум.
Любку, любчику, лель-голубчику,
Славен час і хвалебний Бог!
Наворожиться хай і влучиться
Ті квітки нам зривати вдвох!
(Любов Сердунич).