У лютому 2005 р. у Вінниці йшов дощ, гриміло...
Тоді написалося - сьогодні актуально.
***
Лютий... А навкруг хлипкі калюжі:
Відчаєм хмарини моросять.
Йдуть до влади крикуни байдужі -
Цісарів-наполеонів рать.
Посміхнуся мріями: "Не вбита
В нації великої душа!
А усім, хто рветься до корита,
Ми дамо громадно відкоша".
Натерпілись в "ізмах" вже. Намерзлись
В холоді корупції та зрад.
Небеса у лютому розверзлись,
Громам сотрясають Вено-град.
Зашкарублі мрії на відсонні
Плачуть чи від болі, чи на сміх:
- Ми жили роки-віки в полоні,
То ж і волі тішитись не гріх.
- Не скидайте, мрії, рукавиці:
Сонце - перемоги не гарант:
Розбирає в завтра залізниці
Новоукраїнський гетьманат.
Розхитали корабель-державу
Вправо-вліво... Як в дев'ятий вал...
Підем Атлантидою в синяву,
Чи в багнюку опонентськх жал...
Той не блудить, хто сидить на місці,
Спина у лінивих не болить.
Україна, мов дитя в колисці:
Їй на шкоду сухопутна хить.
Кічитесь умінням керувати,
Всюди безсоромне ваше "Я".
Скільки ж можна "МИ" людське топтати?
Як щурі, втечете ж з корабля...
Крадене рятуючи, занадто
Не вривайте жили і хребти -
Нас не подолати! Нас багато!
Ми Вкраїну зможем вберегти!
| 
у Вас 
0
