Нам в Україні сходять ранки сині,
Любов до мови — вогнено пече:
Хліб родить нива. Сало дають свині...
„Какось по-руску гаваріть льогчей"...
В усьому світі виникають чвари,
(Бог милував нас від отих речей).
Тут рідні мови наповняють чари,
„Какось по-рускі гаваріть льогчей".
Зюгано-Жиріновські дорікають:
Що Україна вільна... „від ночей"...
Жадають спалахів, снарядного угару...
„Какось по-руску гаваріть льогчей".
Рядки я ці наводжу не для чварів,
Щоб всі ви зрозуміли суть речей,
Є Українці в нас і... яничари...
Тож їм „па-рускі гаваріть льогчей".
Перевертні, запроданці і трутні,
Чужої мови спільники-раби.
За вашу вимову я теж співав на кутні,
Як ліс пиляв на дошки для гробів.
Зарані схаменувся, їй же богу,
Полуда впала вчасно із очей.
І я обрав Прабатьківську дорогу —
Не йду туди, де „кажеться льогчей".
Отож і ви, верніться, необачні,
Ще ж рідна мова душу вам пече...
Шевченко кличе вас і Сагайдачний...
А нам, по-рускі гаваріть льогчей".
Просто переглядав твори мого земляка, поета з міста Баштанка, Леоніда Кльосова (на жаль вже покійного) і ось натрапив не цей прекрасний вірш. У свій час його , талановитого поета Баштанщини незаслужено було забуто.
Цей твір про наше сьогодення. Твір про нас. І не думайте, що у творі - тільки мовна проблема. Ні, зміст твору значно глибший...
Цей твір, як на мене, не можна оцінити за п"ятибальною системою - дуже він актуальний. Як і тема національної і взагалі людської гідності.Не хочу, щоб мій коментар зрозуміли двозначно, але так само, як серед росіян є москалі, серед поляків - ляхи, серед італійців - "макарони", так і серед українців є хохли. Саме друга категорія - ті, що шукають "польогчєй" і не надто переймаються,куди нога ступить - на свої витоки, мову чи на чиюсь голову. Еволюція яничар триває. Найстрашніше те, що сьогодні вони - не дика орда, а, на перший погляд, розумні люди, що детально продумують і реалізовують свої спустошувальні походи. І якщо діям українських яничар років радянської влади можна знайти якесь виправдання (Сосюра:" Брати нас брали на штики за слово, правдою повите. Ви ж розумієте - віки не знали ми, чиї ми діти"), то яке виправдання знайдемо сучасним? І чи захочемо шукати?..
Відповідь: Дякую за такий змістовний коментар! Я з Вами з годен, адже ні в якому разі не хотів когось налаштовувати проти наших сусідів. Мова й справді йдеться про тих, хто народився на Україні і цурається своєї мови.
Згоден з усім що написано. Додам, що часто люди так поступають від браку інформації про себе і свій народ. Їх свідомо навчають придуманій історії. А вина влади у всьому цьому. Прикро дивитися на українського депутата, який незнає української мови, або ще гірше, соромиться її. Мене вражає, як наші чиновники приїхавши в Росію митєво переходять на російську мову,навіть між собою. Це стосується і президентів, і премєрів. Якщо вони показують такий приклад, то що можна вимагати від людей.....СОРОМНО...мені за них.
Я погоджуюся з попереднім цензором. Дійсно, у нас бракує інформації. Нам заздалегідь агітатори від влади вкладають у вуха те, що є мовний конфлікт, що націоналісти такі-сякі, а "по-руськи говорить льогчей". Усі проблеми нашого суспільства починаються з "талановитої" політики зверху. Допоки ці мовні питаня будуть підноситись як спосіб політичної боротьби, дотолі ми усі будемо так це сприймати. Якщо ж зануритися глибше, можна зрозуміти, навіщо це робиться - все виявляється дуже просто: поперше розрізненим та роздратованим одне на одного народом значно легше керувати. Подивіться: зараз у країні повна розруха, безвладдя та хаос, далі - взагалі не відомо, до чого можна дійти. Скоріш за все усе йде до голодомору - пасивного вимирання, тільки вже не села, а міста. Здійняти громадянську війну в нас духу та національного єднання не вистачить - нема в нас такого, бо нас навмисно роз"єднують усі ці синьо-білі, помаранчеві, біло-сердешні (лебідь, рак, та щука). По-друге, та виходячи із попереднього - це їм дає змогу розграбити й останнє, що ще можливо, без наслідків для себе та свого здоров"я, По-третє, - це гарний спосіб замулювання очей виборців, кажучи, що вони боряться одні за російську, інші за українську мову, вони тим самим прикривають свою абсолютну бездіяльність у справах життєво важливих для країни. А ми все терпимо, лапшу з вух не знімаємо, думаємо, що вони там самі по собі існують та сваряться між собою, не розуміючи, що це не просто кум з кумою горщики трощать, - це наші надбання та спадщина для майбутніх поколінь розлітається на шматки. Є, доречі, в мене і вірш на цю тему, але не стосовно мови, просто про політичних "тарганів" та "вовків". З нагоди викладу на сайті. Назва: "Так весело, що хочеться ридати". Тема, звісно ж, дуже важлива, та стосується не лише самої мови, якою говорити чи думати. Це стосується усієї системи цінностей та національного духу, єдності нашого народу. І якщо ми це не зрозуміємо, усі ці Жиріновські-Зюганови будуть тут над нами панами, будуть поносити нас останніми словами, маючи зиск з наших шахт, заводів, газових труб, портів та іншого, при цьому плюючи на нас усіх зі своєї великої колокольні - башти Кремля. Навіщо ж їм люди? Ми їм взагалі не потрібні - мова йде про ресурси та право власності на них. Тому їм за себе не соромно - заради великих грошей можна і совість подалі сховати, чи взагалі закопати назавжди. Усім співрозмовниким дякую.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к