Злиток добра.
Єдине, що в нас ціну має, Що не потоне, не згоряє, А рветься ревно в небеса, То світла, добрая душа. Хто вже, як хоче, так мудрує, Але Господь нам всім дарує Той злиток чистого добра. І не за гроші, за дарма. Дає нам Бог ту щиру душу (і тут я вам сказати мушу), Він орендує нам добро, Та ми не цінимо його. Душа росте, та все гадає: - Чого ж людина так страждає?... А люд живе, як хто схотів, Але не так, як Бог звелів, А Він, як Батько – Повелитель, Готовий душі наші вмити, Та ні… самі ми, як боги, Бунтарські дочки та сини. Він нас і поїть, і годує, Ніколи нас не контролює… І має волю кожний з нас Ростити душу по всяк час. Та ми викручуємо руки, Щоби собі завдати муки, А потім сльози й покаяння… На милість Божу – сподівання. Щоб душі добрими зростали, Жили у мирі, не страждали, Шануйте Божі заповіти! Лелійте душі, наче квіти!
Додав: Asedo1949 (17.10.2015)
| Автор: © Катерина Чумак.
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 961 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА