Я вербою в тобі, Україно

Я зустрілась очима з вербою -
Доторкнулась до котиків. З віт
Щось майнуло й запахло весною -
Неосяжне зігріло весь світ.

Ніжність серце мені огортала,
"Я люблю", - шепотіла краса,
І збирали червоні корали
На дні сонця святі небеса.

Йшов на зліт весняний, теплий вітер,
Дмухав вільно на вербну лозу -
Аж тремтіли сполохані віти
І пускали від щастя сльозу,

Відчували, що час далі кличе,
Повний хисту і сил, і снаги
Додавати земного величчя
Усьому, що живе навкруги,

Що вирує новітнім невпинно..
Дух любові у серці не згас,
Я вербою в тобі, Україно,
Квітну з променем сонця щораз.