Вт, 24.12.2024, 03:02
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1058]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2700]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [811]
Вірші про мову [282]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [1000]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3398]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [204]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1225]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [320]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4494]
Філософам [1308]
Громадянину [914]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Українцям
 

ПАМ*ЯТЬ

                                  «Нація, яка не пам*ятає свого минулого, не має майбутнього»                                    У  Черчіль

       = П А М * Я Т Ь =

                           1
Відлітають літа…Відшумлять,
Метушливо штовхаючись, в вирій
Та в свідомості лишать пунктири
Див, що з світом услід гомонять.
 
В візерунки вдивляюсь руки :
Слава Богу,  -молюсь, - слава Богу,
Що, мандруючи, й сам по дорогах
Пам*ять  все ж не втрачав за роки.
 
В споконвічному колі життя
Спрагло прагнемо хліба і  миру…
Та романтик, закоханий в ліру,
Ловить звуки і пульс майбуття.
 
Ці  глухі  та німі ці  часи
Обпікають, зізнатися мушу,
Геть вразливо і руки, і душу,
Розгубивши хвилин голоси.
 
Ностальгією, скажуть пече,
Закортіло на сповідь з похмілля…
Це ж облуда із вуст та свавілля
Із закритої клітки рече !
 
У пітьмі манівцями бреду? –
Маю все я для зору і слуху :
То ж у глиб території духу
Свою мудрість у гості веду.
 
Кануть в*язні майна в забуття –
Первозданність спорхне відгомінням…
Як пізнаємо власне коріння,
То повернемо цвіт до життя.
                     2
У процесах борні й перемін,
Дозрівання, шукань, гартування
Карбувались свої вподобання,
Світоглядність, мораль, вдачі дзвін.
 
Отже, висновок роблю відтак :
В проторівні , у крові народу,
У свідомості склалися коди,
Що різнять нас від схожих ознак.
 
Хоч судити про це не берусь _
Хай вже вчені досліджують гени :
На стосунки і смаки з арени
Покоління я свого дивлюсь..
                           3
Примостився на призьбі дІдок,
Мабуть, варто з сторіччям вітати,
Під піддашком і стріхою хати,
Приймаком яка вперлась в горбок.
 
З очерету зіпрілого дах,
З глини – стеля й низесенькі  стіни…
Щось там шамкає старець про зміни :
Це не так, те не так – всьому крах.
 
Власне, мотлох лежить горілиць…
Лиш всміхаються й досі до сонця,
Наче очі, маленькі  віконця
Промінцями блакитних зіниць.
 
Геть струхнявіли з часом на тло
Із берези, з ялини, із грабу
Всі одвірки, всі лати й варцаби,
Порохном обдаючи чоло.
 
І чого там ще тільки нема? –
Павутиння обсіло горище,
Сіре сіно та діжка без днища ,
Глек  і горщик звисають дарма.
 
Спробуй в хату таку лиш зайти :
Наче жінку вдягнули в намисто,
Попрасовано, прибрано – чисто,
Від  ошатності сяють кути.
 
На стіні в рушниках образи,
Фотографії предків      та діток,
Квіти, книги, блокнот для поміток,
Стіл і лавки прості з рогози.
                      4
Це ж від пращурів вітер відлунь
Залишився у  мисленні й вроді :
Сивина у смарагдах природи –
На калині відбілений лунь.
 
З давнини   повернувся  монарх
В двір квітучий…Чи тільки здалося?
Вітер  теплий куйовдить волосся –
На хвилинку здрімнув патріарх.
 
Пальці всохлі від корчів звело
І зіниці не сині, а сизі,
Роговиці потонули в слизі
Та у зморшках суцільних чоло.
 
 
Наче символ минулого вгруз :
Ребра з воску приховує майка,
Черевики із кирзи, фуфайка,
На вершечку – дірявий картуз.
 
Оголилися  зуби – пеньки :
Незбагненним стає виживання…
Та набожне збагнеш притягання,
Як всміхнеться комусь залюбк
 
Фіолетові ясна – драглі,
Що своє відбули вже під титлом,
А єство випромінює світло –
Вірогідно, із зір взагалі.
 
На труху порозтрушує рух
Це без луб*я, сухе і горбате ?
Доторкнешся – на перли багате,
Бо козацький живе у нім дух.
                          5
Ну , а поруч будується дім :
Не будинок – справжнісінький замок,
Хоч проект є – без будь – яких рамок ,
Так на поверхів п*ять ( може й сім ).
 
Капітальний : з цеглин , камінців,
З кутників, з арматури –з заліза…
Під візит відкривалися візи,
Щоб чужинських доставить « спеців».
 
Навіки будувався –міцний…
Підприємливі правнуки й внуки
Відстебнули шабашникам « штуки»,
Щоби рай свій створити земний.
 
Власний парк на ділянці, мов лан,
Та басейн із альтанками й садом,
З чередою скульптур, виноградом…
А навколо бетонний паркан.
 
Метушня та возня день при дні :
Грюкіт  -стукіт із  гулом місцями,
Заполонено простір майстрами –
Тих людей, як в лісах комашні.
 
Щось не ладилось інколи там –
Матюкання із сленгом та сварка;
Вся увага в розмовах –аж жарко! –
Лише похоті, злу й «баришам».
 
Часом вип*ють  по чарці таки,
Хриплим ревом тоді – не піснями,
Струсять в сутінках зорі з лугами,
Ніби виють в байраках вовки.
                          6
Стала просто ось так чи для втіх
Молодь вголос з ділком жартувати :
-У хоромах тобі панувати,
На життя, отже , скаржитись гріх.
 
-В королівське         проси обійстя
Ще незайману юну дівицю –
У інтимах палку, білолицю,
Щоб струснула твоє завзяття.
 
-Возвеличим тебе у панки –
Будеш з Богом тоді говорити
І навколішках прощень просити
За свої та за наші гріхи.
 
       -Не поштивість…Та стверджую я,
        Що людині не треба багато :
        Хліб насущний, тепло у кімнаті,
        При здоров*ї дбайлива сім*я.
 
      -То ж увагу зверніть на луги,
        На мелодії птиць стоголосих
        Чи на музику барв в чистих росах –
        Скільки маєм бентег навкруги.
 
      -Досконалість  ц ю  вирізьбив Бог,
       Щоб ми нею змогли мандрувати,
       Щоб навчились її зберігати,
       Повертаючись в Отчий острог.
 
     -Техногенний звершили Ви світ,
       А за душу не хочете дбати…
       Варто нам надбання шанувати,
       Щоб з плодами вертатись на звіт.
                        7
-Де ти взявся, розумник такий?
Харч жуєш наш, а молоді гадиш…
Ось в лікарню назавтра попадеш,
Той відмітим, який ти святий.
 
 -Достовірне для тебе лиш те,
Що за правильне  сам ти вважаєш –
У маразмах торішніх витаєш,
В лабіринтах, де цвіль лиш  цвіте.
 
-Де ти, старче, таке прочитав ?
Слів дотепних з газет нахапався
Та на враження хибні піддався?
Може, травми твій череп зазнав?
 
       -Та яка там освіта для нас :
        Революції, сутички, війни,
        Холод, голод, розруха постійно…
        Кожен мислив, як вижить в той час.
 
      -Досвід мій на нелегкім путі-
       Із минулого мудрості злети;
       Телевізор, журнали , газети,
       Десь підчитую книги й статті…
 
-Засліпила омана, мабуть?
У варняганні слід популізму…
       -В протиборстві добра й егоїзму
        Відшліфовує вік свою суть!
 
 
       Дід  у відповідь довжить їм : -Ет!
       Хіба вміли колись Ви любити?  
       Це в мені ще продовжує жити
       Українець і справжній поет.
                             8
-Не дідусь, а в театрі артист –
Ще живе допотопним мірилом!
А повчати  йому, бач , під силу ,-
Глузували, здіймаючи свист.
 
       -Струмінь плазми, солярні поля,
        Хід енергій скалярної хвилі…
        Вам здається, що стали всесилі,
        Підкоривши планету Земля?
 
      -Вам вклонилась мета у Бутті?
        Перемоги над часом здобуті? –
        А    своєї не знаєте суті ,
        Не  впізнавши себе в суєті.
 
       -Лиш інстинктам, бажанням, чуттю
         Вміли голови низько схиляти –
          Від істоти вчитесь існувати…
          Та чи вміли радіти життю?
 
         -Чи цікаво про кміть Ваших доль?
           Білий  світ – найвеличніша сцена,
           В нім довершене все та красенне
           І вготована кожному роль.
 
-Та таки прагматичний цей світ,
Він диктує свої нам умови :
Обійдемось без міфів та мови –
Не лишився б порожнім живіт !
 
           -Легко нищити цвіт чи перо –
            Важко виростить хліб та дитину,
            Дуже просто образить людину –
            Надто трудно вчинити добро.
                          9
           -Ось, наприклад , в селі толока ,     
             Всі зійдуться: рідня та сусіди,
              Не заради грошей чи обіду –
              Це ж для помочі дружня рука.
 
             -Хтось солому вантажить на віз,
               Хтось  дилі дерев*яні лаштує,
               Той вже дах потихеньку майструє,
                Той водичку у бочці підвіз.
 
               -Замісили із глини заміс,
                 Обкрутили в болото деталі,
                 Обмастили, зрівняли, а далі
                 Остов хати до вечора й зріс.
 
                -А бригада  сільська на очах,
                 (Люд стрічався й між нас майстровитий,
                  Хоч не завжди зігрітий та ситий)
                  І закріпить, і вивершить дах.
 
                  -Лише в сутінках сядуть за стіл :
                    Довжелезний – на всеньке подвір*я,
                    В мерехтінні далеких сузір*їв
                    Гомонять про врожай та набіл.
 
                   -На братерство барилко вина,
                     Їжа теж красувалась не густо –
                     Картоплини та кисла капуста ,
                     Йшла по колу  в нас чарка одна.
 
                    -Доки місячне світло вгорі,
                      До ладу ми співали й сміялись,
                      В жваві танці в дворі збавлялись,
                       Жартували хмільні до зорі.
                                       10
-Час новий за подвір*ям назрів :
Маєш гроші – все зможеш купляти…
Може шаблю булатну придбати,
Щоб рубати ти зміг ворогів ?
 
-Набудуєм в лугах вітряків
І татар, і коней, і гармати…
Будеш з ними щодня воювати,
Раз на старість зненацька  здурів.
 
                -Таїну підкажу вікову :
                  У дорослих і висновки зрілі…
                  Головне, щоби Ви не змаліли,               
                  Переходячи в якість нову.
 
                 -Цілий день обробляючи лан,           
                  Нароблялися каторжно, звісно,
                  Та  в народній кохалися пісні –
                   Хоч не вчились, а мали талан.
 
                  -Чи як з поля везло нас лоша,
                    На весіллі, в свята – вечорниці
                    Веселились від сіл до столиці –
                    То не плоть, очищалас ь душа.
 
                    -Ви про нами спотворений світ ?
                     Та зліпили таким його люди :
                      Мимохіть  прагматична облуда –
                      Не до Вічності гідний політ.
 
                     -Бо природа в стосунках з людьми,
                      Наче мати, сувора й правдива,
                      Прорахунків не терпить – жде дива,
                      Помилки ж допускаємо ми.
 
                     -Одчайдушно- серйозна, як страж,
                       Що пильнує мораль й ідеали :
                       Не вторгаючись в мріїв причали ,
                       Проганяє із долі міраж.
                        11                         
-Що дарма теревенить з старим?
Про матерії вищі лепече…
Тут не знаєш, як вижить, до речі,
Як вгодить мафіозі крутим ?
 
                         -Наче кров це, бальзам, живокіст –
                          Ми у спільне єднаємось в Слові,
                          У обрядах, легендах та мові,
                          В них скарби дорогі – це наш зміст.
 
                         -Ну, а якже без віри й надій?
                          Протилежне – завершення циклу..
                          Ми не каятись – скаржитись звикли
                          На руйнацію влади й подій.
 
                        -Це ж дідівські традиції й стиль,
                         Їх натура, їх риси  та віра –
                         Є в майбутнє з минулого ліра,
                         Ніби човен у бурю між хвиль.
 
                       -Якщо житиме корінь проте,
                        Буде древо з плодами для змички…
-Із коріння збуяє лиш дичка…
                     - Як защепиш, черешня зросте!
 
                      -Шанс упустиш – нема вороття :
                       Якщо в нації пам*ять загине,
                       Нас сильніший , як слабших, поглине –
                       Час опустить невдах в небуття.
                              12
Ось такий собі мудрий цей дід!
Ніби сам розмовляв я з собою…
Та чи буде відчутий юрбою
Рок приречень, що зітре наш слід ?
                  М Стасюк  (альманах "Скіфія-2016 літо")

Додав: plomin (22.08.2016) | Автор: © Стасюк Микола Іванович
 
Розміщено на сторінці: Стасюк Микола, Українцям

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2203 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
0
1 Asedo1949 • 13:08, 23.08.2016 [Лінк на твір]
"Шанс упустиш – нема вороття :
Якщо в нації пам*ять загине,
Нас сильніший , як слабших, поглине –
Час опустить невдах в небуття." Чиста правда. Сподобалось! 55555
avatar
0
2 Pylyp • 01:49, 24.08.2016 [Лінк на твір]
Гарно, пане Миколо, а особливо мені сподобалося, як Ви змалювали сільську толоку! Це мені нагадало післявоєнні роки і дуже зачепило за душу. Дякую Вам за поему. Шасти Вам!
Із святом Дня Незалежності!
 Слава Україні!
avatar
0
3 plomin • 22:42, 27.08.2016 [Лінк на твір]
І Вам дякую за розуміння та спільність позиції.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")

leskiv: Щиро дякую за коментар s-16

leskiv: Пречудова у вас уява. Сподобався вірш. respect


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz