Простіть друзі, що не зараз На ваше слово, слово дав. Я довго думав, було, й марив, Аж сів і словом заспівав Про своє й наше я, в чужині... Про надбаний багаж років. Про наше вчора, завтра, нині... Так, щоб ти друже зрозумів. Років, поки що не рахую, Хоч їх і в мене трохи є. Вечорами сиджу, віршую... У віршах про Наше, Своє... Усі вірші мені сестрами. Оспівую втрачений рай. В них туга за Сяном, горами. В рядках моїх пливе відчай. Буває, що людей питаю: Скажіть, як там колись було В селі, яке з книжок я знаю. Й таке сниться мені воно.
Щасливі люди на дорогах... Неділя. З церкви кличе дзвін, Долов, де буде Служба Божа... Славку, скажи де нині він? Розбили церкву і дзвін вкрали Ті, які теж вірять в Христа. А нас по світу розігнали, Щоб затратили своє Я. Від батьків чув, що того били За греко-католицький сан... Гриця в хаті його сплили... Вже стільки років плаче Сян...
Буває і я тихо плачу. Сльози рукавчиком протру. Дивлюсь в минуле, а там бачу Тих, яких женуть в чужину. Віз і прив’язана корова... Бабуся стара і тлумак... Чую її мовчазні слова: За що карає нас поляк? Сльози протре кутком хустини, Рукою зробить знак хреста. У небо з молитвами лине: Боже, прости їм так, як я...
Чути, стріляє брат до брата... Калюжа крові... Ще живий... Молодий хлопець кличе: - ТАТУ, Прийди, прошу й мене добий, Поклонись мамі, сестрам, брату І вбивцям свою долонь дай. На Дубнику, при церкві, тату, Як зможеш мене поховай...
Він ще пожив може годину. Точно, як довго не скажу. Вибрали яму. В домовину Біля церкви його кладуть. Хреста на могилі немає. Дошки пам’ятної нема. Лежить собі тихенько скраю Тілечко улючанина.
Як будеш там, зломи коліна. Зроби рукою знак хреста. За наше Я він жив і згинув. Хай жертва буде не німа. 06.10.2016р.
Пане Василю, Ви розтривожили мою душу своїм віршем, а на очі навернулися сльози, бо дуже болісні Ваші спогади минувшини, але й не краще наше сьогодення. Майже кожне століття вмивається в людській крові, а людина не розумнішає, тільки стає агресивнішою.
Букває, сам себе питаю: - Мовчати, чи писати маю? Тоді десь будиться душа. Підказує, що бувшу дрму, про яку колись тато, мама згадували, неси в життя. Так я, послушна їм дитина долю села, долю родини стелю, як вмію у рядках. Може колись, якщо не нині це допоможе Україні віднайти минувшини шлях... Дякую Вам за слово. Будьмо, Пані Катерино! З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Пане Вікторе, весь світ хворий. Старість, молодість, радість, біль...Труднощі лишень той поборе, хто з Богом іде в життя море, й на минуле не сипле сіль... З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Тут Ваша ПРАВДА - все боляче, тому я над минулим плачу. Був рай батьківський, якого нині нема... Думками я у рідних горах, де все було своє, прозоре... Ніколи того не дасть мені чужина... З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Надвичайно боляче читати такі рядки. Але писати про це треба обов'язково. "Може колись, якщо не нині це допоможе Україні віднайти минувшини шлях". Це Ваші слова, написані п.Катерині Це дійсно так. Все це допоможе відворити нашу історію. І в цьому саме цінність Вашого вірша. Дякую!
Я ходжу істини стежками. Пишу, щоб НАШЕ про боляче. Слова бабусі, тата, мами це не омани снячі, це дійсність писана сльозами і любові серцем гарячим. Вивчав це довгими роками. Читайте, тут нема двозначень... Дуже дякую Вам за слово. Будьмо! З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Треба, треба писати пане, Василю, бо, як ви кажете, може допомогти Україні, адже вороги наші, дай їм, Господи, спам'ятання, і серце в грудях замість каменюки, говорять, що вони нам рай несли і несуть. Згідна, рай радянський, отой, що ви описали. Нехай вас благословить Господь.
Тут в чужині Україна теж МАТИ. Тому я з нею все своє життя. Сказано було - все можна вибрати, лиш БАТЬКІВЩИНА була і є ОДНА... Дякую Вам за слово. Воно допомагає вірити, що те, що пишу ЛЮДИ читають і воно не порожнє. Будьмо! З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
