Син України, праведник Петро,
Помер достойно, як і подобає!
Людині, що в житті несла добро
І слово гріх не знала і не знає!
Петра сховали на високій кручі,
Щоб ближче був до Бога правдолюбець!
Петро в раю мав бути неминуче,
На небі представляти український тризубець!
Як мало бути - до раю і потрапив,
Оговтався від смерті, зміцнів і звеселів!
Ніхто, нікуди там Петра не квапив,
Ніхто не вимагав ніяких векселів!
Живе Петро в раю і горя там не знає,
Їсть райські яблука і рано, і в обід!
Сам Бог Петра щодня, з повагою вітає,
Там вітер теплий віє - на Захід і на Схід!
Вже через рік Петру - життя таке набридло,
Занудився Петро, по раю сумно ходить!
До чортиків йому в раю все остогидло,
Вночі і вдень собі - він місця не знаходить!
Аж якось Бог поблизу – на колісниці їхав,
Петро його побачив, до Божих ніг припав!
Помилуй мене Боже, я майже з глузду з'їхав,
Адже, що в рáю нудно, не відав я, не знав!
То ж прояви до мене свою безмежну милість,
Та дай мені нагоду у пеклі побувати!
Прошу тебе я Боже – надай мені можливість,
Очима і руками - рай з пеклом порівняти!
Простішої задачі, Петро, немає в світі,
Сідай зі мною поруч, поїхали дивитись!
Якраз котли з смолою у пеклі розігріті,
І грішники у чанах вже почали варитись!
Враз Божа колісниця зненацька зупинилась,
А справа завиднілась залізна огорожа!
Тяжка, іржава брама зі скрипом відчинилась,
І в отворі з'явилась страшна чортяча рожа!
Ви, що до нас? Заходьте - погрозливо біс мовив,
Що українця треба у пеклі розмістити?
Хохлам я ще ніколи у цьому не відмовив!
Мені велика радість - їх у смолі варити!
Петро зайшов до пекла і майже знепритомнів,
Перед його очима страхíтлива картина!
Із списами – десятки чортячих легіонів,
Шибениця там зліва, а справа – гільотина!
А ось по центру, прямо – палає три багаття,
Над кожним з них по чану з киплячою смолою!
І грішники в тих чанах киплять неначе шмаття,
По пояс хто, по плечі, а треті – з головою!
Від жаху та від болю нещасні шаленіють,
Ревуть, як дикі звірі, кричать неначе діти!
Чорти ж навколо чанів ще більше скаженіють,
Не можуть не знущатись, не хочуть так сидіти!
Видовища такого Петро в житті не бачив,
Від жалю до нещасних він голосно заплакав!
Але крізь сльози гіркі наш праведник побачив,
Неначе грішник з чану із чортом забалакав!
А ще Петро побачив, що чан цей відрізнявся,
Чорти в три ряди пильно його охороняють!
І, як тільки грішник над казаном піднявся,
То біси його списами на місце заганяють!
А біля чану другого - поблизу бачиться корчма,
І грішники, як мак у пиріжок насипаний!
А от чортів із списами – чортма,
Один лиш в охороні - нікчемний та задрипаний!
На перші казани - не схожий третій чан,
Ні, грішників багато там вариться в смолі!
Але без охорони бісів - той булькає казан,
Лиш боротьба страшна та лемент у котлі!
Петро звернувсь до Бога з запитанням,
Мій любий Боже, проясни картину!
Ласкавим будь, задовольни прохання,
Та розум просвітли твоєму праведному сину!
Чому на чані першому - чортів, як бліх в собаки,
На другому - один і той неначе п'яний?
А біля третього нема й одного вовкулаки,
Та гуркіт там, як бій - військово-повітряний!
Бог сумно мовив - поясню Петро,
У першому котлі киплять в смолі євреї!
Ці люди роблять один одному добро,
Тому для них завжди - всі Божі привілеї!
Як тільки комусь з них із чану вилізти вдається,
Він помирає, але тягне за собою всіх!
У них де тонко - ніколи там не рветься,
У них один за одного, тому завжди успіх!
Та, як і у всіх - в них грішників багато
І мусять всі кипіти по Божому закону!
Але чортам із ними справлятись важкувато,
Тому така надійна, чисельна охорона!
А в чані другому - киплять лиш росіяни,
Все з ними просто, нема в чортів проблем!
Там майже всі на дні, там п'яні громадяни,
Для них корчма, що поряд – російський Віфлеєм!
Таке буває рідко, але таки буває,
Як тільки комусь вдасться покинути котел!
То це не з пекла втеча і кожний біс це знає!
Втікач себе на волі поводить, як осел!
Він волю відсвяткує, тут поряд у пивній,
Його до друзів знову потягне у казан!
Яка різниця п'яному – смола це, або гній,
А чорт підправив списом - варися бусурман!
У третьому котлі не все так однозначно,
Там варяться в смолі нещасні українці!
Та заглядати в цей котел - цікавим необачно,
Не грішники там варяться, а начебто злочинці!
В жахливих муках страдники – не вибрати слова,
Над бульками смоли - поверх здіймають руки!
Як тільки над смолою - піднялась голова,
Ковток повітря хапнула і вниз, як каменюка!
Бог в розпачі глибокому продовжив монолог,
Чому ж за край котла не схопиться рука?
Чому не відпускає – цей бісівський острог,
І доля у хохлів – чому така тяжка?
Причина в тому, що в котлі з смолою,
Нема підтримки нікому, ні від кого!
А ті хто поряд - із заздрістю гнилою,
На дно щасливчика – усі тягнуть за ноги!
Тому і охорона для чану не потрібна,
Без бісів українці один одного душать!
Тому і правда їхня - у світі дуже дрібна,
Тому їх всі принижують і долю їхню рушать!
О, Боже мій, помилуй – Петро заплакав знову,
Невже все безнадійно і так безповоротно?
Допоможи нам долю побудувати нову,
І щастя українцям пошли невідворотно!
Сказав Господь суворо - я людям дав свободу,
Я всіх люблю безмежно, адже ви мої діти!
Але не дав я волі ні жодному народу,
Порушувати Божі, священні заповіти!
Не вбий і не вкради, не свідкуй неправдиво,
Полюби ближнього свого, як самого себе!
Брехні не допускай, не гнівайся сварливо,
Роби так, щоб у світі любили всі тебе!
Роби так, як ти хочеш, щоб і тобі робили,
Жадобу і ненависть із серця прожени!
Твори добро і правду до самої могили,
Тоді і не потрапиш в пекельні казани!
А ще допоможи нещасному, що поряд,
Шматком останнім із бідним поділись!
Хай радісним завжди твій буде погляд,
Знай, що до раю добрі, до Бога вознеслись!
Я, браття усім серцем приєднуюсь до Бога,
Я всіх вас закликаю любіть один одного!
Адже в життя щасливе веде одна дорога,
А чан без охорони – це нам предосторога!
Давайте зло забудемо, візьмемося за руки,
Давайте попрямуємо до Божої дороги!
Давайте гуртом вирвемось з смоляної багнюки,
Не будемо тягнути один одного за ноги!
Я вірю в те безмежно, що Бог нам допоможе,
Адже всі українці хороші, добрі люди!
Я вірю наша правда всіх бісів переможе,
І волю ми вдихнемо на повні, вільні груди!
Байка ця - не вся правдива,
Але в ній живе натяк!
Станьмо в коло українці,
Не здолати нас ніяк!!!
Якщо будемо триматись за руки,
Не поставити нас на коліна!
Не страшні нам гармати-базуки,
Ми дійдемо гуртом до Берліна!
На майдані, як будемо разом,
Не здолає нас кривда в житті!
Нас не вбити злодійським наказом,
Не розп'ясти нас на хресті!
"Байка ця - не вся правдива," Але розуму і дива в ній по вінця, І для нас у ній пожива. Українцю! Не вдавайся до чужинця, Бо в самого сил в достатку...
"Байка ця - не вся правдива, Але в ній живе натяк! Станьмо в коло українці, Не здолати нас ніяк" - Правда!!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
