Ну, що в нас за життя?
То смертний бій,
То тиша,
Даремно в ньому нам
Очикувати див....
У перших лавах був,
Та Бог його полишив -
Бо на війні вцілів,
А мир його добив.
Дивлюсь,.. а навкруги
Зимове кладовище.
Тріпочуть ледь стрічки,
І шурхотять вінки...
Не полюбляв брехні,
Мав правду за найвище
І їй назустріч йшов
Без стежок, напрямки.
Найкращим був? Навряд,
Зате не був найгіршим.
Сміливість - ось і весь
Солдатський оберіг.
Поранений та все ж
Із Іловайську вийшов,
Палав по шпиталях,
Та не позбувся ніг.
... З найперших літ своїх
Зростав у дитбудинку -
Чи батько дьору дав,
Чи мати запила...
При ньому хрестик був,
Загорнутий в хустинку...
Ніхто не міг сказать,
З якого він села.
Із миски сьорбав борщ,
Ковтав ковалки каші,
Глевкий сирітський хліб,
Та він йому радів.
На непривітний світ
Дививсь вовчиськом завше.
Та лити сліз з очей
Ізмалку не хотів.
У бійках вправним був,
А з ніг коли збивали,
Ставав на повний зріст
Під чийсь важкий удар.
За це його усі
В будинку поважали
Завжди на вістрі був
Хлоп'ячих справ і свар.
Та ось гіркі роки
Полишились позаду,
У армії служив,
В майстернях працював...
Край рідний захищать
На схід поїхав радо -
Безпечних теплих місць
Для себе не шукав.
Його худе плече
Було для всіх надійним,
Тремтів від жаху? Так,
Та розум не втрачав,
І марив тільки тим -
... Як відгрімлять всі війни,
Щоб кожен на землі
Близьких і рідних мав...
Півроку він палав,
Півроку лікувався
І ось таки настав
Давно жаданий день -
Шпиталь покинув він,
Та як не намагався,
Потрібним все ж не став
У мирі для людей.
Кульгавому, йому
У місці відмовляли -
Обуглені в війні
Потрібні не були,
Як інвалід, то всі
Дівчата обминали...
Сам не помітив, як
Похмурим став і злим.
Яка вона була
Страшна остання бійка,
Які його слова
П'яндижок допікли...
До моргу відвезли,
Шукали, хто він звідки,
Та жодного з близьких
І рідних не знайшли.
... Стою, а навкруги
Зимове кладовище.
Тріпочуть ледь стрічки,
І шурхотять вінки.
Нічого за життя
Не дарував всевишній,
Ніхто у смертний час
Не простягнув руки.
Над пагорбком землі
Зависла мертва тиша
Зимовий вітер дме,
Мов поминальний спів
У перших лавах був,
Та Бог його полишив -
Бо на війні вцілів,
А мир його добив
Чому Ви думаєте, що "Бог його полишив", якраз навпаки, Бог його забрав, бо він не зміг знайти своєї ніші в цьому житті. Уб'є і покалічить ще багато людей ця не признана війна, поки "сильні світу сього" розмірковують що робити...
Читала, а по шкірі - мороз. Жах який! А, таки, правда. Приходять з війни бійці і не знають, куди себе подіти. Бо їх навчили тільки вбивати... Дякую за такий сильний і болючий вірш! Хай щастить!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
