Засипала віхола снігом поля
Замерзли від холоду зорі
Від вибухів стогне українська земля
і мати сумує у горі.
В окопах чатують Вітчизни сини
Воюють завзято, як в жнивній загінці
Кремлівські вожді цю війну почали
Лиш тільки тому, що ми українці.
Не хочемо жити як підлі раби
Не хочемо скніти в неволі
І гнути на зайдів московських горби
Як ті кріпаки, що на панському полі.
На Заході й Сході ми люди свої
Украм нема що ділити
Ми вільні як птахи, як ті журавлі
І хочем заможно й щасливо зажити.
Хронік військових болючі слова.
Серця аж по вінця наповнює гнів
Кате московський, дурний ла,ла,ла
За що ти вбиваєш українських синів?
Русского міра, придурки-творці
Вам би всіх різать, душить та палити
Вже руки по лікті у людській крові.
Пора схаменутись, доволі дуріти
З козацької вольниці дух непокори
Веде нас на битву за вільну країну
Ми будем боротись за землю, за ріки і гори
аж поки наш ворог не згине!
| 
та
у Вас 