Відшумили революцій грози,
затихли постріли війни.
Повисихали сирітські та вдовині сльози
Мирне життя в країні почали.
Зарубцювалися тілесні та душевні рани,
заворушились мирні люди, заскрипіли будівельні крани
і як колись до справи дружно всі взялись.
Заводи, фабрики з руїни піднялись
школи, ферми, житла стали будувать
земельку, щедро политу потом, кров'ю стали засівать
з надією, що день то краще буде,
і зажили як всі порядні люди.
Аж тут, як той Пилип із конопель,
чи чорт із табакерки,
мічений генсек у керівництві появився.
На державу пильно-пильно подивився
і давай народ агітувати,
що пора перебудову починати.
І почали дружно, разом, а далі
вже все описано Тарасом
"Село неначе погоріло, неначе люди подуріли"
Під проводом генсеків, президентів і ЦК
усе нажите пустили з молотка
Заросли двори, пустують хати.
Усі взялися відносини ринкові будувати.
Заторохтіли по перонах кравчучки, кучмовози.
Від радості у всіх на очах сльози.
По селах прямо чудеса
де були ферми росте лоза.
Землю розділили на паї
живуть, ну прямо куркулі.
А потім потихеньку з очей полуда спала,
щось бідноти у нас багато стало.
Відсотків дев'яносто злидні водять,
чуби знервовано скородять.
Далась перебудова всім в знаки
у гаманцях дзвенять журливо копійки.
Завмерли фабрики, заводи.
В оренді майже всі паї.
Поміж людьми немає згоди.
У керівництві жадні глитаї.
Давайте мабуть, хлопці, пакувать валізи,
і вимоливши до Європи візи,
поїдемо в чужі краї, немов у вирій журавлі,
може хоч там научать нас, як жить та працювать,
та будем між собою партійних босів недобрим словом поминать.
| 
у Вас 
0
