Життя так швидко пролетіло.
Була і радість і гірка печаль.
Було всього, але чомусь на диво
років прожитих мені не жаль.
Життя прожив, життя не бачив
І лиш на старість роздививсь.
Яке ж воно таки й собаче,
хоч як ти б хлопче, некрутивсь.
Отак пливуть думки. що хмари літні.
Легкі й мінливі, як вітрила.
А то важкі, вогко-осінні,
і сумом душу щось накрило.
От тільки жаль, що людської крові море пролилось.
За страшний привид комунізму.
Мільйони люду трупом полягло.
І що, змінилось щось?
Пройшло століття і ми вернулись до капіталізму.
Десятки років нас дурили.
В щасливе царство буцімто вели.
Потім країну безкарно розвалили,
рятуйсь хто може, сам собі живи.
А трудно жить "Бері лапату"
прем'єр премудрий так казав.
Чи ти здоровий, чи вже від старості горбатий,
Сміттям, непотрібом ти став.
Століттями народ наш мріяв
про справедливість та добро.
Та не вмира людська надія,
хоч щастя так і неприйшло.
Ох, і рвоне, рвоне без міри
народний гнів на цих панів.
Лиш трішки ще й зберуться сили
та тільки жаль людських синів.
Бо можуть знову одурити,
як це було уже не раз.
"По - новому, по - новому" попросять жити.
Та чи повірим? Напевно ж є розумні люди серед нас.
Але питання. Хто кару понесе за ті страшні пекельні муки,
що наш народ у війнах та голодоморах переніс?
Які вожді, провидці, чи партійно-політичні суки
так хитро й підло водили всіх за ніс?
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2199 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
