Десятикласникам 60-го
Нестримною бурхливою рікою
мов білі лебеді летять роки.
Вже сиві, друже,ми з тобою,
травою поросли дитячі всі стежки.
А чи давно з далеких сіл і хуторів
розгрузлими стежками і дорогами
збиралась юнь до школи у Хмелів
граніт науки гризти разом з педагогами.
Давно було це, ой давно.
Пішли в життя ми різними стежками
вже пів-століття з того часу прогуло
та в юні роки часто повертаюся думками.
Як не згадать, шановні вчителі, турботи ваші,
в садах заквічане село.
Дівчат вродливіших чим наші
по всій окрузі не було.
І вже сьогодні,як писав поет
"Иных уж нет, а те далече"
Ніхто життя не спинить лет
тягар років все дужче давить плечі.
Таке життя - говорить мій онук,
а час летить його я не вблагаю.
Але допоки в грудях серця стук
я добре, друзі, всіх вас пам'ятаю.
Не заю, так воно чи ні,
але мені здається,
що кожний з нас у цьому мальовничому селі
залишив часточку душі і серця.
Додав: ПЕРЕМОГА (12.02.2017)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : ПЕРЕМОГА , Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2041 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА