УКРАЇНА

Плаче рідна Україна,

Та ніхто не чує.

Плаче, наче та дитина,

Яку пан мордує.

Як верба понад водою,

Голову схилила.

Сльози ллються над бідою –

Посивіла мила.

Чому ж, люди, ви забули,

Тих, що воювали,

Хто за рідну Батьківщину

Власну кров пролляли?..

Небо стогне, вітер виє,

А ніхто не чує,

Як над рідними степами

Ворог вже лютує.

Побраталися з жидами

Можновладці кляті.

Тож навіщо вас обрали,

Крадії прокляті!?

В чому ж винна перед вами

Україна-Мати?

Хто дав право вам, іуди,

Землі продавати?

Зажурилася Країна,

А вони не бачать,

Лише воїни загиблі

Десь у небі плачуть...

Україно, Україно,

Матінко рідненька!

Скільки ж будеш ще терпіти,