Лист нащадків Запорожців до Москви.
Лист нащадків Запорожців до Москви.
Страху Божого шукаю.
Дивлюся – нема.
Чи то демони? Не знаю.
Чи може чума?
Треба ж так завдати горя
Усім на землі?
Люті, злоби – ціле море!
Ще більше брехні!
Ран, і сліз, і крові ріки.
Сиріт і калік,
І скаліченим навіки –
Загублено лік!
Як ви можете, катюги,
Брехати з трибун,
І творити Гітлер’югенд –
Баранів табун;
Щоб кинути у народи,
Людську пити кров?
А за вбивства – нагороди,
Вбивати щоб, знов!
Не відмолиш, не відмиєш
Зла, що ти робив.
Тож, покайся, бо зотлієш
За ту кров, що пив.
Хоч ти Бога не боїшся, –
Та на суд підеш.
Не підплатиш – не надійся!
Ніколи не вмреш.
Бо навіки та «розвага»:
Вам плата за зло.
Разом всі, уся ватага.
Ну, що ж, повезло…
Додав: iakhnevich (12.04.2017)
| Автор: © Галина Яхневич
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя