Напевне я переступаю свої права, бо це Ваш вірш і Ваша думка, але для мене тема гарно розкривається з п'ятого рядка ( Руки доні...), який, на мою думку, є початком, а перші чотири не мають сенсу, бо вони ж, тільки в іншому часі, прекрасно вписуються в закінчення. Я не критикую, а висловлюю свою думку. З повагою.
Я пішов від тебе, мила, Бо стомився... Ти віршем мене поїла, Я напився... Заплітала дні у рими, Начитався... Музи, строфи-пілігрими, Напитався... Плаваю у світі прози, І грішу я, Бо влилА такую дозу, Що віршую...
Можна, можна поцілунком Випити все серце, Плямкати до болю лунко, І приправить перцем... Не лякливо, а затято Пробувати інших, Кожноденно нове свято, Зраджувати грішних... Прозу шепотом на вухо П'янко заплітати, Ти навчила мене рухам Як без крил літати... Я віршую, бо у венах Ти пульсуєш досі, Але в тих постільних сценах Не в твоїй я позі... Хай оманою зовеш ти Тії зазіхання, Не вернусь, покИ до решти Не навчусь кохання...
Твоє серце, ловеласе, Бездонна криниця, До сметанки дуже ласе, Як шкодлива киця. Всі б вершки вона злизала І глеки розбила, А ще потім всім казала: «То не я зробила». А ще світом котенята Маленькі рачкують: Безсердечного їх тата У серцях бичують. У диявола в полоні Душа знемагає, У її вогненнім лоні Ще і ще жадає. Бреше, слинить не цілує, Видає отруту. Як машина він працюює Із відділу збуту. Не вертайся. Я не буду Вже тебе чекати. І, як брудного приблуду, Геть! - вижену з хати!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
