Відізвися… - Українцям

Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів: 0 1 Asedo1949 • 16:59, 22.04.2017 [Лінк на твір] Напевне я переступаю свої права, бо це Ваш вірш і Ваша думка, але для мене тема гарно розкривається з п'ятого рядка ( Руки доні...), який, на мою думку, є початком, а перші чотири не мають сенсу, бо вони ж, тільки в іншому часі, прекрасно вписуються в закінчення. Я не критикую, а висловлюю свою думку. З повагою. 0 2 iakhnevich • 22:04, 22.04.2017 [Лінк на твір] Дякую за пораду. 0 3 Мурашка • 10:44, 23.04.2017 [Лінк на твір] 0 5 iakhnevich • 13:25, 23.04.2017 [Лінк на твір] 0 4 leskiv • 12:13, 23.04.2017 [Лінк на твір] 0 6 iakhnevich • 13:27, 23.04.2017 [Лінк на твір] 0 7 Nemo • 23:31, 25.04.2017 [Лінк на твір] Я пішов від тебе, мила, Бо стомився... Ти віршем мене поїла, Я напився... Заплітала дні у рими, Начитався... Музи, строфи-пілігрими, Напитався... Плаваю у світі прози, І грішу я, Бо влилА такую дозу, Що віршую... 0 8 iakhnevich • 15:10, 26.04.2017 [Лінк на твір] Чи ж то можна , мій коханий, Коханням обпитись? Любий, князю мій, жаданий, Щоб аж насититись. Мабуть, сеце твоє, милий, Порохом припало, Що ти став такий лякливий, Що у світі мало, Що поезію кохання На прозу міняєш І, як злодій, без прощання, Від мене втікаєш. А гріхи свої таємні Лиш тепер ти важиш. Та одне мені приємно, Що з римою кажеш. 0 9 Nemo • 01:52, 27.04.2017 [Лінк на твір] Можна, можна поцілунком Випити все серце, Плямкати до болю лунко, І приправить перцем... Не лякливо, а затято Пробувати інших, Кожноденно нове свято, Зраджувати грішних... Прозу шепотом на вухо П'янко заплітати, Ти навчила мене рухам Як без крил літати... Я віршую, бо у венах Ти пульсуєш досі, Але в тих постільних сценах Не в твоїй я позі... Хай оманою зовеш ти Тії зазіхання, Не вернусь, покИ до решти Не навчусь кохання... 0 10 iakhnevich • 13:21, 27.04.2017 [Лінк на твір] Твоє серце, ловеласе, Бездонна криниця, До сметанки дуже ласе, Як шкодлива киця. Всі б вершки вона злизала І глеки розбила, А ще потім всім казала: «То не я зробила». А ще світом котенята Маленькі рачкують: Безсердечного їх тата У серцях бичують. У диявола в полоні Душа знемагає, У її вогненнім лоні Ще і ще жадає. Бреше, слинить не цілує, Видає отруту. Як машина він працюює Із відділу збуту. Не вертайся. Я не буду Вже тебе чекати. І, як брудного приблуду, Геть! - вижену з хати!

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі