Гартується зброя в кузнецькім горні,
А воля кується в кривавій борні.
Ніхто нам свободи даремно не дасть,
Лиш пута й окови готують для нас.
Історія пише трагічний роман,
Сюжет віковічний, мов скіфський курган.
Про волю й неволю, і вічності мить,
Про рани незгоєні й світ, що тремтить.
Шумлять чигиринські столітні дуби
В Холоднім Яру знов повстанські вогні,
В упівських криївках не сплять вояки
У Чорному Лісі вже виють вовки.
Гуляють степами нащадки Махно,
Їм доля готує криваве вино.
Четвертий вже рік в Україні війна
І влада ворожа стоїть у керма.
Жидва із народу три шкури дере
Лихварить на крові, відсотки бере.
На сході московська лютує орда,
А нас отамана й гетьмАна нема.
Закони не діють, продажний спить суд,
Тиран скаженіє, звіряча в нім суть
Тремтить, відчуваючи близькість кінця,
Бо чаша терпіння сягнула вінця.
Клубочиться Яром холодний туман,
Під дубом стоїть Залізняк-отаман,
Молодий отаман у рубцях і бинтах,
До бою скликає повстанських ватаг.
Яріє душа, мов ковальське горно,
Клекоче в ній лють і плавиться дно,
Ніхто той вогонь вже не в силі згасить,
Ніхто не зупинить караючу мить.
Гартується воля в звитяжних боях,
Нас кличе на подвиг обпалений стяг.
Нікому пощади не буде в бою,
Ми вражою кров’ю омиєм ганьбу.
30.05.20107р..Олесь
| 
у Вас 
0
