Скільки буде тая смута?

 Скільки буде тая смута?
 Коли нагребете?
Сотні років у хомУтах,
А ви рвете, рвете,
Рідну Неньку продаєте
За готівку, злато,
Вам би в руки душомети, -
Всіх в тар-тар за плату…
Ті з Расєї, ті мадяри,
Євреї, поляки, -
Стали глянути, як ярі
Жнуть серпами, раком?
Гетьманують, та не з наших,
В кіпі чи вушанці,
І колотять нас, мов кашу,
Брата брат…, засранці…
Ну невже ви не допрете,
Що ніхто з чужинців
Нам не дасть і пів котлети,
Без комор по вінця?
То майдани, то у ями,
А ті досі зверху,
Прийняли для чого, Мамо,
Автоматні черги?
Щоб поліція, гвардійці
Знов людей у дулю?
Бога-Господа побійся,
Хто зарядить кулю.
Рада бридиться наметів?
Страх, що стали хором?
До людей ступіть з тенетів,
Чи мо’ зА щось сором?
Поховалися за шати,
Народні обранці,
Де ваш Трамп і ваші Штати?
Транші в якій банці?
Ви АТОшників уздріли?
Щось не так з війною?
Вони вам принесли стріли,
Чути запах гною?
Вам не вдасться нас роздерти,
В котре обманути,
Краще враз усім померти,
Ніж дітям хомУти.
Думу думайте нарешті,
Про народні біди,
Бо не буде вам і решти,
Якщо ми не пІдем,
А залишимось ділити,
Хто з вас кому винен,
Тоді точно наші діти
Доживуть до зміни.
Пам’ятайте, в ваших статках,
Кожен з нас учасник,
Розмір вишитий на латках,
Хто дає, той власник…