ДОЛЯ

Посивіла Україна

Від журби та болю...

Проклинає люба Ненька

Власну свою долю…

Почерствіли рідні діти –

Серцем і душею.

Розпинають Батьківщину –

Та майбутнє з нею.

Продали за гроші юди

Землю та Державу.

Не чекайте, люди добрі,

Ні волю, ні славу.

Не чекайте – повставайте,

І порвіть кайдани,

Бо панують вже над вами

Олігархів клани!

Українці, дорогенькі,

Ви ж нащадки Спаса!

Тож виконуйте, рідненькі,

«Заповіт» Тараса!

Не раби ж ви – Божі діти

Козацького роду!

А немає – і не буде

Роду переводу!

І тоді – відступить ворог,

Земленька зрадіє,

Бо лише про це – роками –

Україна мріє.

Мріє Ненька, щоби діти

Матір поважали,

І щоб люди – патріота

Гетьманом обрали!