Небо охоплює сумом...
Похмуре все небо охоплює сумом, Стоять наші діти під вражеським дулом. І чітко всі знають, що це росіяни Приносять нам біль, і невигойні рани. Ці рани лікують нам сльози солені, Якими вмиваємось всі разом нині. І мати, і жінка, мов та сиротина, Виношує серце в любові до сина. Ми з вами, солдати! Про це памятайте І всі нам живими до хати вертайте! Не треба нам смерті, не треба розлуки, Вас дома чекають і діти, й онуки. - Послухай дідусю - Онук тобі пише, В тяжкому бою він тебе не залише. Уже на плече автомат закидає І чоботи, лівий на праву, взуває. І вже на балконі кричить просто в небо: - Дідусю, держися! Я вірю у тебе! Тут зірка у небі свій лет обірвала… – Бабусю, дивися, там бомба зірвалась! Біжить до бабусі і зброю лишає - Не хочу війни!- Він з плачем викрикає. І личко ховає своє у подолі, Майбутній солдат наш – даруночок долі. Онучку, ми з Богом, на нього надія. Війна скоро скінчиться, збудеться мрія! Бажання, лиш треба було загадати, Коли бачиш зірку, що вміє літати.
Додав: Asedo1949 (28.03.2018)
| Автор: © Маруся.
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1202 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА