Таємниця беззаконня.
Ісусе, Господи життя,
Чигає світ на Твою славу,
Очорнює Твоє буття,
На тебе бреше без угаву.
Бо шаленіє їхній князь,
І тягне всіх він за собою:
«Сиди в звичаях! Не вилазь!
Ідіть зі мною всі гурбою!»
На слово Боже він плює.
Підсовує сліпим Німрода –
Тамуза Сином видає
У бога Сонця, твого Рода.
Багато хто, розкривши рот,
Клюють диявольську, приманку.
І обезбожнів весь народ:
На сонце молиться від ранку.
І ллє на Господа хулу,
Всіх бовванів своїх підносить,
І віддає їм честь, хвалу,
Безчестить Господа, поносить.
А змія – носять. Вражий знак
І на браслетах, і у вухах,
І мають вже зміїний смак.
Ісус ще кличе – тож послухай!
І поки лине Божий клич –
Нехай безбожники плюються.
А ти – Ісуса возвелич!
Впадуть язичники – спіткнуться.
Не допоможе їм сатан,
Що їх зв’язав у небилицях.
І підсуває їм шайтан
Брехню свою у різних лицях.
І, як оті криві мечі,
Що правду Божу відсікають.
Вони, диявольські сичі,
Владику Бога відкидають.
І величаються самі,
Що, ніби, розумом високі,
А інші – темні і дурні,
Сліпі, тупі і косоокі.
Не однобока ж та медаль.
А що там є на іншім боці?
А, може, на очах вуаль?
Хтось щедро сипле скалки в очі?
І згонить люд, як тих овець,
В свої диявольські кошари –
Спасіння зводить на нівець,
І виливає вражі чари.
Ісус гряде! Брехні кінець!
І «Таємниця беззаконня»
Тобі відкрита вже, «мудрець»,
Читай її – та не з просоння!
| 
у Вас 
