Заживемо в щасті й мирі.

Батьківщину любіть, браття,

Не деріть її на шмаття.

Мед чужинці обіцяють…

Глянь, своїх он обдирають.

Чи ви думаєте ліпші?

І любитимуть вас більше?

Ой, не будьте, браття, вівці –

Не погладять по голівці.

Здеруть вовну й разом шкіру

За покірність і довіру.

А, як скаже хтось: «не знали».

То ж вам, любі, показали.

Чи потрібні ще ознаки?

Як там лізуть в сміттєбаки,

І сміття перебирають:

Може щось хоч відшукають?

Добре там, де нас немає.

І за дармо не буває

Обіцянок в лицеміра:

Затріщить на тобі шкіра.

Тож провітрюй трішки мізки:

Бач, гребуть до свої миски,

А всі решта споглядають

Й слину з голоду ковтають.

Ту коробку вражу з хати –

Вже пора давно кидати,

І за добрий розум братись:

На брехню їх не здаватись,

Берегти свій дім, країну –

Незалежну Україну.

А всіх підлих лицемірів –

Гнати в ліс, як диких звірів!

Так, прийде нам допомога,

Як покличемо ми Бога,

І в молитвах будем щирі –

Заживемо в щасті й мирі.