ЗАБУТА МОГИЛА

Забута могила

Терпка від спеки прохолода,

І непорушний спокій в ній...

На кладовищі біля входу –

Могила в одежі сумній.

Земля з недогляду запала,

Квітують вправно бур’яни.

Тут місця їм знайшлось чимало…

Вже й над хрестом вони пани.

Навкруг – протоптані доріжки

І обереги: хрест, хрест, хрест...

На них – вінків нові маніжки,

Мов Божий їх торкнувся перст.

Торкнувся Бог, та не могили,

А душ дітей, сестер, братів,

Які у серці залишили

Того, хто в Ирій відлетів.

А з бур’янів спадають роси –

Печаль забутих матерів...

Дай, Боже, нам любові досить,

Щоб у душі бур’ян не цвів.