Важко стало в світі жити, А вмерти ще важче. Не хватає потом вмитих, Грошей всім ледащим.
Попродали все, що бачать, І не бачать тоже. Що із нами далі буде? Поможи нам Боже.
Ходим в церкву молитися, Господь нас не чує. Мабуть дуже нагрішили, Дома не ночуєм.
Не ночуєм, бо кочуєм, По чужому світі. Принижені, ображені, Босі і роздіті.
Свої пани в кабінетах, Совістю торнують. І не бачать і не чують, Як народ нудьгує.
Поміняли на долари, Неньку Україну. Залишивши онучатам, Злидні та руїни.
Своїм юнкам помогли Ви, Продать честь дівочу. Заробляють долярики, Там посеред ночі.
Хто жив скромно і правдиво, Поламали долю. А робочий люд, молодий, Загнали в неволю. Вже давненько наші люди, Пісень не співають. Ходять душі озлоблені, По квітучім краї.
Німі ходять, розгнівані, Завість серце крає. Від виборів до виборів, Правду виглядають.
Чиста правда десь гуляє, З брехнею зличалась. Чесним людям як втопитись, Нічого не осталось.
Не такі ми колись були, Всміхались прибулим. А що зараз з нами сталось, Вітатись забули.
Може комусь і весело, Жити в нашім краї. Та чи можна веселитись, Як другі страждають.
Крик душі у Вашому вірші, та треба сказати, що такі злі переміни гостро відчувають люди похилого віку такі, як ми з Вами, а молоде покоління, може, й схвалює таке життя, бо не бачило іншого.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
