Мій Цар носив таку корону –
Не знаю інших я "царів"…
Та в терни одягаєм знову
Ми й душу рідної Землі…
Глумляться з нашої Святині,
Принизивши Вінок Чеснот…
Як ті, що розп’яли Ісуса,
Кричить «Розпни! Розпни!» народ…
Нас кличуть знову стадіони…,
Як перших християн колись,
Цькувати щоб «новітнім Звіром»
Для сміху блазнів та забав лихих…
Невже не навчені віками,
Ми знову йдем на ешафот…
А Україну й в домовину
За для облесливих «казок»..?
Не боїмось гнівити Бога
То наріканням, то слівцем
Чи «зубожінням», при якому
«Чревоугодієм» живем…?
Дикунство наше карнавальне
То прагне ШОУ, то кіно…
А варто б молитов співати,
За те що Богом нам дано.
Ми хочемо уже сьогодні,
Щоб Рай для нас і на землі..?
Та забуваєм, що чекають
Нас всіх в Небесному Суді…
Тож не схилятись нам в покорі –
Колін не гнути до «царів»,
Які плюндрують честь і совість
Та проливають кров синів…
Ми українці, а не бидло,
Бо Україна – наша честь,
Господні ми вшануєм страсті,
Адже для нас Христос Воскрес!
То ж на колінах під Голгофу,
Серця молитвою сплетім,
Щоб все лихе пішло у пекло,
А нас ніхто здолать не смів!
О зглянься нині, мій Ісусе,
Проси у Господа-Творця
Що би Воскресла Україна
За для Господнього Вінця!
18.04.19
#поезія_Іванна_Осос
| 
у Вас 
