ГОЛОДОМОР
Свіча горить – душа вогнем палає, Рокам не стерти біль страшних часів… І кожен українець пам’ятає Закон про п’ять смертельних колосків. Мільйони душ, загублених терором, Цю землю залишили назавжди. Вбивали їх кати голодомором – Лише за те, що вільними були. В страшенних муках люди помирали, Здіймалася до неба їх душа… Хто ще не вмер, того живцем ховали – Така страшна прийшла до нас біда… Рови тоді укрилися тілами, Омилась кров’ю рідна нам земля, А з неба гірко плакали сльозами Ті, що померли, – не проживши й дня. Не зможемо забути ми ніколи, І викреслити з пам’яті роки – Знущання, вбивства та голодомори Червоної, нестерпної чуми!
Додав: kobylyakov (24.11.2019)
| Автор: © Олександр Кобиляков
Розміщено на сторінці : Вірші про Україну , Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1427
# закладок
? вірші про Україну , голодомор , вірші Кобиляков , вірш про голодомор , Олександр Кобиляков , стих про голодомор , вірш Голодомор
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ klavysjka : Тяжко таке писати... Двічі доводилось в етері читати цей твір. То дувже тяжко читалось, не дивлячись на те, що емоціями добре керую.
klavysjka : Дуже хочеться надіятись і вірити в те, що після кожної ночі зустрінемо ранок
klavysjka : Дякую! І цей твір став прекрасною піснею, яка встигла полюбитись людям
klavysjka : Насправді так воно і є. Насправді у кожного своє.
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас