І як без статистики?
ГОЛОДОМОР
Свіча горить – душа вогнем палає,
Рокам не стерти біль страшних часів…
І кожен українець пам’ятає
Закон про п’ять смертельних колосків.
Мільйони душ, загублених терором,
Цю землю залишили назавжди.
Вбивали їх кати голодомором –
Лише за те, що вільними були.
В страшенних муках люди помирали,
Здіймалася до неба їх душа…
Хто ще не вмер, того живцем ховали –
Така страшна прийшла до нас біда…
Рови тоді укрилися тілами,
Омилась кров’ю рідна нам земля,
А з неба гірко плакали сльозами
Ті, що померли, – не проживши й дня.
Не зможемо забути ми ніколи,
І викреслити з пам’яті роки –
Знущання, вбивства та голодомори
Червоної, нестерпної чуми!
Додав: kobylyakov (24/11/19)
| Автор: © Олександр Кобиляков
Ключові (? ): вірші про Україну , Голодомор , вірші Кобиляков , вірш про голодомор , Олександр Кобиляков , стих про голодомор , вірш Голодомор
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
загрузка...
ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Інформації:
ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ :
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
загрузка...
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА