Голосить дзвін по забраній душі,
А передзвони в серці затихають...
Герой заснув весь в квітах і труні,
А сльози рідних льодом замерзають.
Ти вже далеко, а в твоїх близьких
Скувала скроні біла поволока
І болем стогне думка в голові:
Чом Україну топчуть заволоки?
Яке прощення для убивць дітей?
Невже хтось зможе сина забувати?
Хто прощення в закони додає,
Той хай пошле кровинку воювати!
Нехай пройде тим болем голосним,
Що день і ніч не хоче затихати,
І хай на цвинтар кожен день іде -
То більш не схоче з кимось воювати...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас