Голосить дзвін по забраній душі,
А передзвони в серці затихають...
Герой заснув весь в квітах і труні,
А сльози рідних льодом замерзають.
Ти вже далеко, а в твоїх близьких
Скувала скроні біла поволока
І болем стогне думка в голові:
Чом Україну топчуть заволоки?
Яке прощення для убивць дітей?
Невже хтось зможе сина забувати?
Хто прощення в закони додає,
Той хай пошле кровинку воювати!
Нехай пройде тим болем голосним,
Що день і ніч не хоче затихати,
І хай на цвинтар кожен день іде -
То більш не схоче з кимось воювати...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
