Самотність
Верба схилилася на став,
зоря в тумані десь блукає.
Як довго я тебе чекав,
душа тепла моя бажає.
А ти пішла, а ти не ждеш,
холодний вітер полем віє.
Самотність й сум не має меж,
душа від болю ціпеніє.
Душа стражда, душа болить,
хто це прожив той зрозуміє.
Наш світ жорстокий та треба жить,
про щастя й спокій кожний мріє.
Кому розкажеш про свій біль,
кому ти виллєш свою тугу.
Життя на рану сипе сіль,
як білий сніг по чистім лугу.
Пожовкле листя над водою
осінній вітер зриває лютий.
Тебе нема. Ти не зі мною,
та твою ніжність не забути.
Додав: ПЕРЕМОГА (19.01.2020)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1157 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА