Мабуть й природа в ізоляції звихнулась Холодний в травні дощ і сніг, і заметіль… Тепло і сонце, мабуть, в масках зачаїлось, Вповивши й душі в невгамовний біль.
Зима була неадекватно надто тепла, Не припорошила снігами і стежок, Весна байдужа, ніби перевертень, Бентежить скупо водопад думок…
Десь в карантині почуття заснули – Бояться вирватися навіть на момент… Серця в страху й тривогах потонули, Байдужістю і злом розбиті вщент.
Що коїться у всьому цьому світі Невже лиш горе може людство об’єднать, Не сльози радості у вдячності зігріті, А сльози втрати й смертоносна рать…
Мабуть й природа в ізоляції звихнулась – Господня Воля і на ній така лежить, Щоб сенс найвищий ми усі збагнули, Заради чого варто відродитись й жить!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1089 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
