Доля
Не знав я матері своєї,
з маленьких літ був сиротою.
Крутилось горе над сім'єю
та не кляну я свою долю.
Пізнав я радості й печалі,
серед людей чужих та милих.
Тримати так вони казали,
від них я брав життєві сили.
Була і дружба і кохання,
пізнав і щастя й люте горе.
То й сивина з'явилась рання,
людське життя що синє море.
Буває тихе і ласкаве,
казково хвиля шелестить.
А часом грізне та лукаве,
не розслабляйся як хочеш жить.
Додав: ПЕРЕМОГА (25.08.2020)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2852 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Гарний, а з чого виготовлений?
virchi : ШІ зробив наступну світлину. Цікаво... virchi : Вірш - наче ляпас ілюзіям + про те, що не можна більше ховати голову в пісок, сподіваючись, що буря пройде повз. Час прокидатися означає брати відпов
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА