Доля
Не знав я матері своєї,
з маленьких літ був сиротою.
Крутилось горе над сім'єю
та не кляну я свою долю.
Пізнав я радості й печалі,
серед людей чужих та милих.
Тримати так вони казали,
від них я брав життєві сили.
Була і дружба і кохання,
пізнав і щастя й люте горе.
То й сивина з'явилась рання,
людське життя що синє море.
Буває тихе і ласкаве,
казково хвиля шелестить.
А часом грізне та лукаве,
не розслабляйся як хочеш жить.
Додав: ПЕРЕМОГА (25.08.2020)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1184 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА