Доля
Не знав я матері своєї,
з маленьких літ був сиротою.
Крутилось горе над сім'єю
та не кляну я свою долю.
Пізнав я радості й печалі,
серед людей чужих та милих.
Тримати так вони казали,
від них я брав життєві сили.
Була і дружба і кохання,
пізнав і щастя й люте горе.
То й сивина з'явилась рання,
людське життя що синє море.
Буває тихе і ласкаве,
казково хвиля шелестить.
А часом грізне та лукаве,
не розслабляйся як хочеш жить.
Додав: ПЕРЕМОГА (25.08.2020)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1149 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА