Друзям
Постаріли мої друзі,
багатьох немає.
Чуби раптом посивіли,
в серце щось штрикає.
А були колись здорові,
молоді, вродливі.
Гори вергати готові,
веселі, щасливі.
І в кожного своя доля,
і свої турботи.
Жили інколи і в горі,
на все є щедроти.
Людське життя вередливе
веселкою грає.
А то бува не щасливе,
журиться, зітхає.
Та як би там не було-
народився жити треба.
Пізнати зло, пізнать добро.
Так хоче Бог, так хоче Небо.
Додав: ПЕРЕМОГА (01.06.2021)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 4597 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Гарний, а з чого виготовлений?
virchi : ШІ зробив наступну світлину. Цікаво... virchi : Вірш - наче ляпас ілюзіям + про те, що не можна більше ховати голову в пісок, сподіваючись, що буря пройде повз. Час прокидатися означає брати відпов
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА