Друзям
Постаріли мої друзі,
багатьох немає.
Чуби раптом посивіли,
в серце щось штрикає.
А були колись здорові,
молоді, вродливі.
Гори вергати готові,
веселі, щасливі.
І в кожного своя доля,
і свої турботи.
Жили інколи і в горі,
на все є щедроти.
Людське життя вередливе
веселкою грає.
А то бува не щасливе,
журиться, зітхає.
Та як би там не було-
народився жити треба.
Пізнати зло, пізнать добро.
Так хоче Бог, так хоче Небо.
Додав: ПЕРЕМОГА (01.06.2021)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1331 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА