Друзям
Постаріли мої друзі,
багатьох немає.
Чуби раптом посивіли,
в серце щось штрикає.
А були колись здорові,
молоді, вродливі.
Гори вергати готові,
веселі, щасливі.
І в кожного своя доля,
і свої турботи.
Жили інколи і в горі,
на все є щедроти.
Людське життя вередливе
веселкою грає.
А то бува не щасливе,
журиться, зітхає.
Та як би там не було-
народився жити треба.
Пізнати зло, пізнать добро.
Так хоче Бог, так хоче Небо.
Додав: ПЕРЕМОГА (01.06.2021)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1654 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА