Злая доля
Замовкли струни на бандурі
затихла пісня в далині.
Кобзар схилився у зажурі
осліп в поході на війні.
А дома жде його дружина
щодень на обрій погляда.
Вже одцвіла немов калина,
колись вродлива, молода.
Козаки йшли нічним походом
за волю й землю воювать.
Не раз шуміли весняні води,
душа казала його чекать.
А він звільнившись від неволі,
в піснях героїв прославаляв.
Чи то в селі, чм в чистім полі
у снах дружину цілував.
Така буває злая доля,
що не з'єднає двох сердець.
Кобзар-пісняр навіки в полі
вдова ж звелася на нівець.
Додав: ПЕРЕМОГА (03.07.2021)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1368 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА