Кожний Українець це може.
"Що можу я?" Сумніє докором благання... Коли пірнає Неня у вогні пекельні.. "Так.. Що я можу?", - коли Вкраїна поринає у вир ворожого насильства.. Тоді, скажу тобі я так. Усі ми люди не бездарні, але не кожен здатен уважно й прицільно тримати загарбника на мушці. Згадай про свої пензлі... про строфи, рими й ямби. Та викопай із мушлі душу творчості в пітьмі.. Твори! Живи! Пірнай і закликай пекуче! Нехай Герої наші знатимуть, хто молиться за них цієї важкої доби. І де би ти не був... Чим далі не проклав шлях.. От Матері Землі нашої. Не спи... не їш.. не май спокою! Пірнай і закликай пекуче! До всіх хто допоки мовчатиме. Адже ми, сестри милі, та побратими... Єдина брама перед дияволом.. в рішучій пекельній годині.
Додав: Achkatryas (25.02.2022)
| Автор: © Руслан Лях
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині