Дві мови... немов два джерела. Два початки, що пролегли різнобіч, але не суперечкою для двобою, що як борозна розділяє два народи.
Я - русомовний. І такою видалася моя сліпа неосвічена доля. Я - ніколи не знав, де моя Рідна Земля. Я прожив роки мої, начебто яничар...
Але.. тільки відчув як, огортає плач Рідную Землю. Як стогне вона немов навіжена, під убивчими вогнями снарядів. Коли кулі разили малих і старих. А шляхом чумацьким поїхали не вози, а ворожі танки...
Я в цей час збагнув. Що..
Дві мови, це чудово - тепер я трохи поліглот. Але, ось там... і за вікном, де стоїть місто - герой Київ.. Тебе поцілять і неважливо. Чи ти балакаєш українською, російською, чи ти і зовсім росіянин..
То їм і зовсім не є важливим і тільки дим в твоє обличчя.
Вони жадають знищити те, що і в мені та в мільйонах вже занапастили... те усвідомлення.. хто ми. Ми - Українці.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 3005 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
