РОЗМОВА З НЕЛЮБОМ
РОЗМОВА З НЕЛЮБОМ – Ти зробиш так, як я цього́ бажаю, Піде́ш зі мною ти до вівтаря, Збереш інакше свіжого врожа́ю, І му́зику почуєш дзвонаря. – Я не піду́! Цього́ не дочекаєш! А силоміць мене ти не візьме́ш, Потворнії думки́ давно плекаєш, Вони не мають і не знають меж. – Піде́ш зі мною, гордая красуне, І слова «Н»І не хочу більше чуть, В моїх шарманках тріскають вже стру́ни, Мені на вірність маєш присягну́ть. – Прися́гну я, та тільки не з тобою, Не пі́ду я з тобою під вінець, До вівтаря не пі́ду й під стрільбою, Й весіллю цьо́му бу́де все ж кінець. – Пере́чити мені ти посмієш, Бо старости́ з гостя́ми вже прийшли, Хоч сильним духом, крале, володієш, Та шлях до тебе легко віднайшли. – Хай старости́ з весільними гостя́ми, Вертають в свій убогий духом край, Ти пла́тиш за весілля їм смертя́ми. Від мене ру́ки, вбивцю, забирай! – Не смій мені умови диктувати, Весіллям скрізь керую я завжди́, Не хочеш честь свою́ мені віддати – То будеш пити кров замість води́. – Я на свої́й землі́ розпоряджаюсь, І честь свою́ тобі я не віддам, А кров’ю вже роками я вмиваюсь, За мене платять вже роки́ життям. – Гучне вінчання нас давно чекає, Його колись собі я уявив, Зі зброї хор тобі пісні́ співає, Й тебе добряче кров’ю я скропив. – Шматована тобою я добряче, Вже вісім ро́ків болю зазнаю́, Знущаєшся із мене ти звіряче, Бо на весілля згоди не даю. Й не стану я з тобою присягати, З нікчемою не стану на рушник, Війною захотів в обі́йми бра́ти, На мо́ю сукню став твій черевик. Тому́ забудь, почваро, про вінчання, І про вівтар нав́іки ти забудь, Забудь про дальший намір зазіхання, Собі́ утіху іншу роздобудь! Усі за ме́не моляться до Бога, Бо доля небайдужа їм моя́, З тобою не вінчає нас й доро́га. Піду́ без те́бе я до вівтаря. Складу присягу й навіть повінчаюсь, Та сво́ю честь тобі я не віддам! Із гідністю я за́вжди сповідаюсь, І при́воду на шлюб тобі не дам! Я мрію тільки з МИРОМ повінчатись, І ра́зом з ним усе життя прожить, Не смій до мене більше доторкатись! Госпо́дь поможе все це пережить. І знову зацвіту я ніжним цвітом, Мене умиє Божая роса, Весілля відгуляю з цілим світом, Сивітиме із МИРОМ лиш коса. Отямся хоч сьогодні, схаменися, І перестань зі зброї цілувать, За всі гріхи ти Богу помолися, Мене достатньо кров’ю напувать. Святе Причастя прагну тільки пити, Щоб сіяти у землю лиш зерно, Із МИРОМ повінчатись і прожити. Забудь про мене, злісна сатано! – Ніко́ли я про тебе не забуду, Таких, як ти, у світі більш нема, Тебе я домагатись за́вжди буду Й робитиму я це не крадькома. – Такі думки́ усе життя плекаєш, Та вільною народжена я буть! Брудну війну, паскудо, ти програ́єш, Тому́ про мене назавжди́ забудь! 24.02.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 969105 #Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
Додав: klavysjka (05.02.2023)
| Автор: © Королева Гір Клавдія Дмитрів
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.
у Вас 
0
