ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ

Війна чому́сь обрала Україну.
А може ворог то її обрав?
Бере́ться знищить й мову солов’їну,
Для цьо́го план роками він складав.

Вона красива, наче наречена,
Немов дівча, в білесенькій фаті,
Хлібами ця земля є золоче́на,
А мова, герб, і гімн, і стяг – святі.

Але війна її в обі́йми взя́ла,
Вже вісім літ, як сталося таке,
І кулями роки́ всі цілувала,
Та неньці це – болюче і бридке́.

Війна фату на неньку одягнула,
І сукню закривавлену вдягла,
На Україну клята посягнула,
У неньки кров стікає із чола.

Весільний марш вона заграла з градів,
Ще й старості́в з собою привела́,
Тілами сипле замість зорепадів,
І силомі́ць веде́ до вівтаря.

Та славна наречена не дається,
За неї заступається весь світ.
ДО ВІВТАРЯ ІЗ МИРОМ ЛИШ ПРОЙДЕ́ТЬСЯ
Й складе на нім присягу-заповіт!

21.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 944591