Де взя́лись о́рки, ті злочинці кляті?
Чому́ їх карлик всіх до нас послав?
Вони вбивають нас у нашій хаті,
Наказ такий страшний рашист віддав.
А всі вони, неначе безхребетні,
Це – вбивці здичавілої орди,
Ще й о́бстріли ведуть у нас ракетні.
Завда́ли нам незнаної біди́.
Церкви́ палають, школи і лікарні,
Будинки, що наповнені людьми,
Ввірвалися потво́ри ці моральні,
Шакалів-вбивців не чекали ми.
Ввірвалися, як піст мав розпоча́тись,
Великий Великодній строгий піст,
Не йшли вони до це́ркви сповідатись,
Руїни роблять з наших сіл і міст.
В підвалах в нас народжуються діти,
А інші помирають малюки,
Лягають в землю пуп’янки і квіти
Від вражої ординської руки́.
Тремтять будинки, ши́бки вилітають,
А з деяких руїни лиш стають,
Потво́ри московиті нас вбивають,
Щомиті скрізь ударів завдають.
Ввірвались в нашу хату ті ординці,
Накази вбивчі виконать прийшли,
Та неньку не дадуть їм українці,
Багато з них вже сво́ю смерть знайшли.
Народ Вкраїни то́го не пробачить,
Й Госпо́дь їм то́го точно не прости́ть,
Від ран смертельних Україна плаче,
Бо не хотіла цвіт свій хорони́ть.
Хоч нам нелегко – ми не відступаєм,
Не вбити їм вкраїнський сильний дух,
Щомиті перемогу наближаєм,
Й не скажемо, щоб став з землі їм пух.
Та з нами Бог й за нами перемога,
Цю погань ми проже́нем навіки́,
Вже в інший світ їм встелена доро́га,
Й не спле́туть надмогильні їм вінки́.
16.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 945691
| 
та
у Вас