Не спокушуй долю я прошу!
Словами марними на вітер,
Єдине в серці що ношу
З життя мого ще кілька літер.
Ще кілька слів як все життя
Пройде як таємнича панорама,
На мить спинить серцебиття
Як не закінчена тобою драма.
Не спокушуй долю я прошу!
Як за оганьблене коріння
На перехресті залишу
Тебе чужому на спасіння.
Не спокушуй долю, не сором.
будь вірним батьку свого сином,
І не шукай добра в чужих хором
І не тулися в нього попід тином.
Ти не стомився бути бурлаком?
і доля кажеш в нас хохляцька?
Не був ти значить козаком,
І свита в тебе ще хлопяцька.
Вертай домів візьми до рук
Той спадок омріяний від тата,
Що коштував йому багато мук,
Хоч сорочка буде це картата.
А як не хочеш хоч скажи,-
Тобі навіщо треба воля?
Щоб забули матір і пішли
Сказавши: Щож така в нас доля?!
| 
та
у Вас 
0
